Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.06.2023 р. № 1629/ІПК/99-00-21-03-02-05

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  щодо оподаткування ПДВ операцій з надання в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, між орендодавцем (орган державної влади), балансоутримувачем (орган державної влади) та орендарем (банківська установа) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до умов договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку, який надається балансоутримувачем.  У такому рахунку балансоутримувач зазначає частини орендної плати, які сплачуються до місцевого бюджету та на рахунок балансоутримувача (до місцевого бюджету 100 відсотків, на рахунок балансоутримувача 0 відсотків). Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим виходячи з усієї суми орендної плати. Протягом п’яти робочих днів після закінчення місяця балансоутримувач надає орендарю акт виконаних робіт (надання послуг оренди) разом із податковою накладною, за умови реєстрації орендаря платником ПДВ.

Водночас у зверненні зазначено, що орендодавець і балансоутримувач не є платниками ПДВ, а орендар зареєстрований платником ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи повинен у даному випадку балансоутримувач нараховувати ПДВ на суму орендної плати, яка повністю сплачується орендарем до місцевого бюджету?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон № 157).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 157 суб’єктами орендних відносин є, зокрема: орендар; орендодавець; балансоутримувач.

Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування (частина п’ята статті 17 Закону № 157).

Відповідно до статті 9 розділу І ПКУ ПДВ належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ ПДВ – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПКУ.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України (підпункти «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ)

Відповідно до підпункту 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Статтею 194 розділу V ПКУ встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною. Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201  розділу V ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 розділу V ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує про наступне.

Операція з надання послуг з оренди нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, у тому числі що належить до комунальної власності, відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є операцією з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 відс. незалежно від того, в якому співвідношенні буде здійснюватися розподіл орендної плати (крім операцій, визначених підпунктом 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ).

За операцією з постачання послуг з оренди комунального майна податкові зобов’язання з ПДВ визначає платник ПДВ – балансоутримувач такого майна на дату, визначену пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ  (на дату зарахування коштів від орендаря або на дату оформлення належним чином документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, залежно від того, яка з цих подій сталася раніше). На таку дату балансоутримувач комунального майна складає податкову накладну на орендаря та реєструє її в ЄРПН.

При цьому особа, яка не зареєстрована платником ПДВ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг (в тому числі послуг з оренди державного майна) податкові зобов’язання з ПДВ не визначає та до вартості товарів/послуг, що постачаються, суму ПДВ не додає (незалежно від того, чи є платником ПДВ отримувач таких послуг).

Отже, оскільки, як зазначено у зверненні, балансоутримувач платником ПДВ не зареєстрований, то загальна сума орендної плати повинна визначатися таким балансоутримувачем без нарахування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).