Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.07.2023 р. № 1708/ІПК/99-00-04-02-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо права на отримання бюджетного відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість (далі – ПДВ), сформованого у 2017 – 2018 роках, та сплаченого Товариством в повному обсязі, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У своєму зверненні Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо права на повернення суми бюджетного відшкодування від’ємного значення з ПДВ, сформованого у 2017 – 2018 роках, та права на включення до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишку від’ємного значення ПДВ до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), за умови, що суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені Товариством в повному обсязі.

Щодо права на включення до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишку від’ємного значення ПДВ до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів)

Поняття терміну «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 розділу V Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – Цивільний кодекс).

Відповідно до пункту 1 статті 256 глави 19 розділу V Цивільного кодексу позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 глави 19 розділу V Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (строк, визначений статтею 257, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»). При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 глави 19
розділу V Цивільного кодексу).

Водночас, згідно з пунктом 102.5 статті 102 Кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, визначені главою 19 Цивільного кодексу та пунктом 102.5 статті 102 Кодексу терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено статтею 200 Кодексу, та показників податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Кодексу визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, у разі прийняття платником податку рішення про повернення суми бюджетного відшкодування такий платник податку має право включити до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення ПДВ до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), за умови, що суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послугабо до Державного бюджету України,в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Щодо права на повернення суми бюджетного відшкодування від’ємного значення з ПДВ, сформованого у 2017 – 2018 роках

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Кодексу платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Кодексу, – за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до Кодексу.

Пунктом 200.11 статті 200 Кодексу визначено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку – за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Кодексу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Кодексу.

Отже, платник податку, який маєправо на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Кодексу та подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримує таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Кодексу, – за результатами документальної перевірки.

Що стосується строків встановлених статтею 52 Кодексу для розгляду звернень на отримання індивідуальних податкових консультацій, повідомляємо, що на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу для контролюючих органів зупинено перебіг строків, зокрема для надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно Товариством, якому надано таку консультацію.