Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.07.2023 р. № 1821/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення адвоката ….. щодо надання роз’яснень норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що є адвокатом та планує працювати за трудовим договором на посаді адвоката на підприємстві, що не займається адвокатською діяльністю, як основним видом діяльності.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

Які умови звільнення адвокатів, як осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, та які взяті на облік як фізичні особи – підприємці та підстави відмови у звільненні від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування?;

Які саме види діяльності можуть вважатися такими, що здійснюються ними одночасно, як фізичною особою – підприємцем та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, цікавить чи вважається «63.99 Надання інших інформаційних послуг (основний)» таким видом діяльності, при проведенні якого, фізична особа – підприємець, адвокат звільняється від сплати єдиного внеску? 

Чи можу я, як адвокат бути звільнений від сплати єдиного внеску, якщо як фізична особа – підприємець проводжу наступні види діяльності: 63.99 Надання інших інформаційних послуг (основний); 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерськогообліку і аудиту; консультування з питань оподаткування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 59.18 Інші види видавничої діяльності; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт; 85.59 Інші види освіти; 82.30 Організація конгресів і торговельних виставок; 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність; 70.21 Діяльність у сфері зв’язків із громадськістю; 73.20 Дослідження кон’юктури ринку та виявлення громадської думки?

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі –
Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, фізична особа, яка зареєстрована як адвокат, може здійснювати адвокатську діяльність виключно у рамках незалежної професійної діяльності, а отже адвокатська діяльність не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 розділу 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (далі – Класифікатор), підприємець – це фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

При цьому підприємницька діяльність – це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п.п. 2.4.2 п. 2.4 розділу 2 Класифікатора).

Враховуючи визначення, наведені положеннями Кодексу та Класифікатора, незалежна професійна діяльність та підприємницька діяльність за своєю суттю є відмінними і можуть здійснюватися фізичною особою в залежності від її правового статусу, а саме:

незалежну адвокатську діяльність у якості адвоката;

підприємницьку діяльність як фізична особа – підприємець (відмінну від адвокатської).

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня  2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п.п. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому відповідно до частини п’ятої ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст.4 Закону № 2464.

Враховуючи викладене, особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємецьзвільняється від сплати за себе єдиного внеску як за особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за умови здійснення одного виду діяльності.

У разі здійснення зазначеною особою різних видів діяльності сплата єдиного внескупроводиться на загальних підставах.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.