Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.07.2023 р. № 1834/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду              звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства з обігу пального та, керуючись статтею 52 глави Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомляє що має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі та планує тимчасово зберігати пальне на акцизних складах спеціалізованих підприємств, які мають ліцензію на право зберігання пального – на нафтобазах.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує укласти договір зберігання пального і передавати нафтобазі пальне виключно на зберігання, а через деякий час Товариство планує забирати з нафтобази пальне і відвозити його, як і раніше, своїм клієнтам (покупцям). Вищезазначена Нафтобаза має ліцензію на право зберігання пального.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи необхідно Товариству отримувати додатково ліцензію на право зберігання пального у разі передачі пального на зберігання іншим спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензію на право зберігання пального?
2. Чи може Товариство (маючи ліцензію на право оптової торгівлі пального без місця оптової торгівлі) укладати із нафтобазами, які мають ліцензії на право зберігання пального, договори зберігання дизельного пального, і передавати його таким нафтобазам на зберігання, без отримання Товариством додаткової ліцензії на право зберігання пального за адресою такої нафтобази?

 

До зазначених запитань.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 зокрема встановлено:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

У ст. 1 Закону № 481 зазначено, що термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Кодексі.

Згідно з п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до частини дев’ятої статті 15 Закону № 481 суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (у тому числі

іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Для здійснення суб’єктом господарювання діяльності зі зберігання пального Законом № 481 передбачено отримання таким суб’єктом господарювання відповідної ліцензії із зазначенням в ній місцезнаходження місця такого зберігання.

У зверненні Товариства зазначено, що зберігання пального буде здійснюватися іншим суб’єктом господарювання у місці зберігання, на яке такий суб’єкт господарювання отримав ліцензію на право зберігання пального не для власного споживання.

Відповідно до п.п. 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Відповідно до частини першої статті 42 ГКУ підприємництво (господарська комерційна діяльність) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною першою статті 19 ГКУ суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до сфери компетенції Державної податкової служби України.

Отже, у разі наявності у Товариства ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, передача ним пального іншому суб’єкту господарювання, який має ліцензію на право зберігання пального не для власного споживання, не потребує отримання Товариством додаткової ліцензії на право зберігання пального.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.