Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2023 р. № 1855/ІПК/26-15-04-04-08

Головне  управління  ДПС у м. Києві  за результатами розгляду звернення (далі – Підприємство) щодо порядку формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, Підприємством отримано послуги на підставі акту приймання – передачі наданих послуг у періоді перебування постачальника на загальній системі оподаткування та застосування ним у цей період касового методу податкового обліку ПДВ. Кошти за такі надані послуги отримані постачальником у період застосування ним спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки.

До переходу постачальника на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки податкові накладні за вищезазначеними операціями не були ним зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Підприємством було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з отримання послуг на підставі первинних  документів (акт приймання – передачі наданих послуг).

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі акту приймання – передачі наданих послуг після повернення постачальника на загальну систему оподаткування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Підпунктом 6 пункту 292.11 статті 292 глави 1 розділу ХІV ПКУ визначено, що до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ касовий метод – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 розділу V ПКУ право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку ПДВ в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Кодексу, зокрема, підрозділ 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу доповнено пунктом 9, яким установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей.

Згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ на період використання особливостей оподаткування, встановлених підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V  ПКУ.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань та зареєструвати її в ЄРПН. Така податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ визначений особливий порядок виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, дата виникнення права на податковий кредит у платника податку, який здійснює оплату придбаного товару за рахунок бюджетних коштів, не може бути визначена раніше дати оплати такого товару.

Враховуючи викладене, постачальник товарів/послуг на період застосування ним спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки при отримані бюджетних коштів за надані послуги відповідно до пункту 201.8 статті 201 розділу V ПКУ немає права на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, а покупець втрачає право на формування податкового кредиту за такими операціями.

Крім цього, відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ ПКУ, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у випадку виявлення платником податку помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податку зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу ІІ ПКУ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).