Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.07.2023 р. № 1743/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
Благодійної організації,щодо нарахування, сплати податку на додану вартість неплатником ПДВ при отриманні рекламних послуг від Platform, яка є особою нерезидентом та платником ПДВ, та як оподатковуються виплати нерезидентам за послуги з виробництва та/або розповсюдження реклами про резидента починаючи з 01.01.2022,  керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Благодійна організація, яка не є зареєстрованим платником ПДВ, повідомила, що з метою пропагування принципів та ідей Фонду з корпоративної банківської картки Фонду здійснено сплату за рекламні послуги у F-k (Platform).

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати  індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1)оскільки Platform є особою - нерезидентом платником податку на додану вартість, яка постачає електронні послуги, місце постачання яких розташовано на митній території України, чи зобов’язана Благодійна організація, яка не є платником ПДВ, на вище згадані послуги нарахувати та сплатити ПДВ?

2)чи оподатковуються виплати нерезидентам за послуги з виробництва та/або розповсюдження реклами про резидента починаючи з 01.01.2022? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

 

Щодо питання 1

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Правила оподаткування ПДВ у разі постачання особою – нерезидентом послуг, у тому числі електронних послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платник податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту - суб'єкту господарювання, чи постійному представництву нерезидента в Україні визначені статтею 208 розділу V Кодексу.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V Кодексу (пункт 208.2 статті 208 розділу V Кодексу).

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208 розділу V Кодексу)

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов'язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 208.4 статті 208 розділу V Кодексу).

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування (пункт 208.5 статті 208 розділу V Кодексу).

Документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв'язку (підпункт 208.5.1 пункту 208.5 статті 208 розділу V Кодексу).

Правила цієї статті не застосовуються у разі постачання електронних послуг особою-нерезидентом, яку зареєстровано як платника податку відповідно до пункту 2081.2 статті 2081розділу V Кодексу, фізичній особі - підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку. 

 

Щодо питання 2

 

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на веб - сайтах, веб-сторінках чи веб-порталах є електронними послугами (підпункт «є» підпункту 14.1.565пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено пунктом 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними в пункті 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу.

Законом України від 03 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» внесено зміни до Кодексу, зокрема виключено підпункт 141.4.6 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу.

Таким чином, починаючи з 01.01.2022 резиденти України, які здійснюють на користь нерезидентів виплати за виробництво/розповсюдження реклами керуються вимогами підпунктів 141.4.1 і 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу.

Згідно з підпунктом пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу у разі здійснення резидентом або постійним представництвом нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до підпункту «к» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу доходи нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, не є доходами нерезидента з джерелом походження з України, які підлягають оподаткуванню відповідно до

підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу.

Отже, якщо виплата нерезиденту доходів у вигляді компенсації послуг з виробництва та/або розповсюдження реклами згідно з умовами договору не підпадає під визначення інших положень підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу IІI Кодексу, зазначені виплати не є об'єктом оподаткування податком з доходів нерезидента.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.