Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.07.2023 р. № 1898/ІПК/99-00- 09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодофункціонування акцизного складу, ліцензування господарської діяльності із зберігання пального, щодо оподаткування екологічним податком, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство у жовтні та листопаді 2022 року закупило дизельні електричні генератори. Купівля обладнання здійснювалась для забезпечення роботи підприємства у разі відключення центрального електропостачання.

Для забезпечення роботи дизельних електричних генераторів підприємство планує проводити купівлю дизельного палива на АЗК (по перерахунку) та здійснювати заправку у баки автомобілів, які рахуються на балансі підприємства. Після цього авто буде повертатись на територію Товариства та здійснювати переливання пального з баків автомобілів до баку дизельних електричних генераторів.

Товариство передає у тимчасове платне володіння та користування юридичним особам приміщення, устаткування та обладнання. Згідно умов договору, розмір орендної плати складається з вартості оренди за один календарний місяць та компенсації вартості використаної електроенергії за календарний місяць, що є невід’ємною частиною договору.

При відключенні центрального електропостачання генератори будуть забезпечувати електроенергією як власні виробничі та адміністративні площі, так і площі здані в оренду іншим суб’єктам господарювання. Орендарі будуть компенсувати Товариству вартість електроенергії, яка буде згенерована генераторами, що буде визначатись на підставі протоколу розподілу електроенергії згенерованої генераторами, що є невід’ємною частиною договору.

 

Товариство запитує:

 

1. Чи є акцизним складом баки дизельних генераторів та/або паливні баки автомобілів, які будуть здійснювати доставку пального від АЗК до дизельних генераторів, в яких може зберігатися кількість пального для заправки генераторів?

2. Щодо необхідності складання акцизних накладних за операціями, пов’язаними з використанням пального для власного споживання (для заправки генераторів)?

3. Щодо можливості здійснювати заправку дизельних електрогенераторів, шляхом переливання пального з паливних баків автомобілів, які рахуються на балансі Товариства до паливних баків дизельних електрогенераторів?

4. Чи можливо Товариству здійснювати перевиставлення електроенергії, яка була згенерована генераторами для забезпечення електропостачання на здані в оренду виробничі та адмінприміщення? (кількість електроенергії буде визначатись на підставі протоколу розподілу електроенергії згенерованої генераторами, що є невід’ємною частиною договору оренди приміщень та обладнання).

5. Згідно п.п.14.1.230 Кодексу стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Чи вважаються дизельні генератори Товариства стаціонарними, та чи потрібний дозвіл на їхню експлуатацію?

6. Чи являються дизельні генератори Товариства об’єктами оподаткування екологічним податком?

 

Щодо питання 1

 

Відповідно до п.п. 14.1.6 п.14.1 ст. 14 Кодексуакцизний склад - приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, у яких випадках приміщення (територія) не є акцизним складом, та зазначено, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Згідно із п.п. 14.1.6 ¹п.14.1 ст. 14 Кодексу, не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Отже, бак дизельного генератора,який є невід’ємною технологічною частиною такої установки та служить виключно для забезпечення можливості її роботи, тобто є паливним баком як ємністю для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої не є акцизним складом, а паливний бак автомобіляне є акцизним складом пересувним.

 

Щодо питання 2

 

Відповідно до п. 231.4 ст. 231 Кодексуправо на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченомуст. 212 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 212.1.15 п. 212.1. ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема,особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.

Реалізаціяпального для цілейрозділуVI Кодексу - будь-якіоперації з фізичноїпередачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на такепальнечи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митнійтериторіїУкраїни з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власногоспоживаннячипромисловоїпереробки;

будь-якиміншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть, зокрема, реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при ввезенні на митну територію України, зокрема, пального, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу, або реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Отже, якщо Товариство використовує пальне виключно для потреб власного споживання, не здійснює інші операції з пальним, які підпадають під визначення «реалізація пального» (зокрема, операції з реалізації та зберігання пального іншим особам), а приміщення (територія), де знаходиться пальне, не є акцизним складом в розумінні п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст.14 Кодексу, у такому випадку Товариство не є розпорядником акцизного складу таплатником акцизного податку, тому необхідність складати і реєструвати акцизні накладні на операції з власного споживанняу Товариствавідсутня.

 

Щодо питання 3

 

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Питання щодо можливості здійснювати заправку дизельних електрогенераторів, шляхом переливання пального з паливних баків автомобілів, які обліковуються на балансі Товариства, до паливних баків дизельних електрогенераторів, не стосується податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та не належить до компетенції податкових органів.

 

Щодо питання 4

 

Відповідно до п. 215.1 ст.215 Кодексу до підакцизних товарів, зокрема, належить електрична енергія.

Згідно ізп.п.212.1.13 п.212.1 ст.212 Кодексу платниками акцизного податку з електричної енергії є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця, провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії (ст.8 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII).

Ліцензії суб’єктам господарювання на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу та перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності) видаються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ліцензійні умовипровадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії затвердженопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетикита комунальних послуг, від27 грудня 2017 року № 1467.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. а і б п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і п.п. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 розділу V Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий,

що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з

них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, оскільки, як викладено у зверненні, розмір орендної плати складається з вартості оренди за один календарний місяць та компенсації вартості використаної електроенергії за календарний місяць, що визначається на підставі протоколу узгодження споживання електроенергії, вартість електроенергії є складовою частиною орендної плати і включається до бази оподаткуванняПДВ.

Правові основи оподаткування податку на прибуток встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються національними нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2002 №561.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до сфери компетенції Державної податкової служби України.

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 розділу І Кодексу) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

 

Щодо питань 5,6

 

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII (Екологічний податок) Кодексу, із визначення стаціонарних джерел забруднення (в значенні п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 230 Кодексу) виключені електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, у власників електрогенераторних установок, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку.

Поряд з цим інформуємо, пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.