Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.07.2023 р. № 1904/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо порядку сплати податків та зборів за земельні ділянки відповідно укладеного договору емфітевзису, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що у грудні … року отримала у спадщину 2 земельні ділянки площею .. га та .. га, цільове призначення яких – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Надалі стало відомо, що зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні товариства на підставі договору про надання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного між зазначеною юридичною особою та попереднім власником земельних ділянок у грудні … року.

З метою дотримання вимог ПКУ, фізична особа просить надати роз’яснення по наступних питаннях:

 які обов’язки по сплаті податків та зборів виникли у сторін укладеного договору. Окремо у власника земель та окремо у користувача земельних ділянок (емфітевзис);

 хто саме (власник чи користувач як емфітевзис) має здійснювати сплату податків та зборів як виконання податкового зобов’язання, яке виникло за результатами укладеного договору;

який розмір необхідних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), як виконання податкового зобов’язання має сплачуватися за результатами укладеного договору в т.ч.:

коли саме мають сплачуватися необхідні до сплати податки та збори (обов’язкові платежі), як виконання податкового зобов’язання, за результатами укладеного договору;

чи відповідає дійсності та вимогам законодавства встановлена плата за користування земельними ділянками у межах укладеного договору;

чи відповідає дійсності та вимогам законодавства встановлена умова договору, що за користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику фіксовану одноразову плату в розмірі …. грн з урахуванням податків та зборів (обов’язкових платежів) за весь строк дії Договору. До сплати власнику належить сума коштів, встановлена даним пунктом Договору, за вирахуванням податків та зборів (обов’язкових платежів) у розмірі, передбаченому чинним, на час виплати коштів, податковим законодавством. Після відрахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору належна до виплати Власнику сума складає …. грн;

чи є необхідним для визначення суми договору емфітевзису показник НГО для ділянок та чи впливає розмір нормативно-грошової оцінки земельних ділянок на показник плати за користування земельною ділянкою та розмір податкових зобов’язань .

Пунктом 1.1 ст. 1 ПКУ визначено, що ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) використання землі в Україні є платним.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до глави 33 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), емфітевзис – це довгострокове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 102¹ ЗКУ право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Згідно з п. 5 ст. 102¹ ЗКУ укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до ЦКУ з урахуванням вимог ЗКУ.

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, відповідно до п. 1 ст. 408 ЦКУ встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України від 06 жовтня                   1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161) (ст. 792 ЦКУ).

Згідно зі ст. 21 Закону № 161 орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно ПКУ).

Отже, емфітевзис і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами ЗКУ, ЦКУ і Законом № 161. Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) передбачає, зокрема, одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (емфітевтом) земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Ця плата не є орендною.

Таким чином, плата за користування землекористувачем (емфітевтом) земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, відповідно до вимог ЦКУ не залежить від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та встановлюється за згодою сторін у договорі, укладеним між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою.

Відповідно до вимог п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ                                   (18 відсотків).

Доходи, визначені ст. 163 ПКУ як об’єкти оподаткування, оподатковуються військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Згідно з п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Враховуючи зазначене, дохід, отриманий платником податку – фізичною особою у вигляді плати за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як іншій дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Одночасно, обов’язок нараховувати та сплачувати до бюджету плату за земельну ділянку, яка передана в користування на підставі договору емфітевзису, покладається на власника такої земельної ділянки.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю здійснюється відповідно до вимог розділу VIII ПКУ.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. Об'єктом оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом VIII ПКУ. Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відс. від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відс. та не більше  1 відс. від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель – не більше 0,1 відс. від їх нормативної грошової оцінки.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ.

Враховуючи зазначене, податкові повідомлення-рішення про сплату земельного податку за … рік платнику податку будуть направлені за її податковою адресою.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Крім того повідомляємо, що товариство з … року є платником єдиного податку з юридичних осіб четвертої групи.

Згідно пп 292¹.1. – 292¹.2. ст. 292¹ ПКУ об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.

Зазначені в запити ділянки включені товариством до бази оподаткування єдиним податком. Податкові зобов’язання сплачені в повному обсязі, борг відсутній.

Таким чином, враховуючи те, що плата за користування емфітевтом земельною ділянкою, не залежить від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та становить, відповідно до умов договору …. грн, товариство, виплачуючи кошти за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), повинен утримати з громадянина та перерахувати до бюджету військовий збір (1,5 відс.                                   від … грн) в сумі … грн та податок на доходи фізичних осіб (18 відс.                       від …. грн) в розмірі …. гривень.

Поряд з цим, обов’язок сплачувати до бюджету плату за земельну ділянку, яка передана в користування на підставі договору емфітевзису, покладається на власника такої земельної ділянки.

Консультація надана з урахуванням обставин та інформації, що викладена у зверненні платника податків.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.