Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2023 р. № 1889/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула листщодо правомірності використання транспортного засобу за договором позички та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, заявник використовує автомобіль фізичної особи на підставі договору позички. Автомобіль планується заправляти паливом за рахунок підприємства.

Заявника цікавлять наступні питання:

1. Чи необхідно посвідчувати нотаріально договір позички на автомобіль між юридичною особою та фізичною особою?

2. Чи правомірним є віднесення витрат на пальне для заправки автомобіля, що використовується підприємством в своїй господарській діяльності на витрати підприємства на підставі договору позички автомобіля?

3. Чи виникає дохід у юридичної особи від користування автомобілем, який було отримано на підставі договору позички?

4. Чи не втрачає юридична особа право на податковий кредит при придбанні пального під час використання автомобіля на підставі договору позички?

5. Чи може власник автомобіля використовувати такий автомобіль у власних цілях?

6. Чи потрібно юридичній особі відображати в 20-ОПП автомобілі, які використовуються за договором позички?

Щодо питання 1 – 3, 5

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Питання правильності оформлення правочину з використання автомобіля, що перебуває у власності фізичної особи,не належить до компетенції ДПС.

Водночас зазначаємо, що статтею 827 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 798 ЦКУ предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Частиною 1 ст. 799 ЦКУ встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо договір найму транспортного засобу складається за участю фізичної особи, то він обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга ст. 799 ЦКУ).

Відповідно до абзацу другого п. 3.2 частини 3 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.

Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, щовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 4Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) встановлено, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю, іншими документами, пов’язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиноюпершою ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

При цьому згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові основи оподаткування прибутку підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Кодексом не передбачено особливостей обліку операцій з безоплатного користування транспортним засобом, власником якого є фізична особа.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Отже, з питаньформування витрат, пов’язаних із отриманням в позичку  автомобіля, а також із заправкою такого автомобілядоцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

При цьому відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, платник ПДВ, який забезпечує автомобіль фізичної особи, який ним використовується на підставі договору позички, пальним для ведення своєї господарської діяльності, має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку зі здійсненням таких витрат, на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

При цьому, виходячи з вартості придбаного пального, яке використано не в рамках здійснення господарської діяльності та/або використання якого у рамках господарської діяльності не підтверджено документально, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяють детально ідентифікувати предмет запиту.

Щодо питання 6

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Порядок подання та форма повідомлення № 20-ОПП, встановлені               розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок           № 1588).

Відповідно до пункту 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 повідомлення             № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера.

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні                № 20-ОПП як узагальнена з типом об’єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування».

У разі якщо подається інформація про автомобілі, які суб’єктом господарювання використовуються для власних потреб, то керуючись принципом укрупнення інформації про об’єкти та враховуючи, що вони розміщені і зберігаються у відведених для таких цілей приміщеннях чи території, у повідомленні № 20-ОПП надається інформація про місця їх знаходження/зберігання, наприклад – автогосподарство, гараж, про які у разі відсутності інформації про них в контролюючому органі необхідно повідомити як про об’єкт оподаткування у порядку та строки, визначені Порядком № 1588.

У разі укладання між суб’єктами господарювання договору оренди, за яким здається в оренду/орендується об’єкт рухомого або нерухомого майна, повідомлення № 20-ОПП стосовно одного і того самого об’єкта оподаткування подається обома сторонами договірних відносин – суб’єктом господарювання, який цей об’єкт орендує, та суб’єктом господарювання, який надає такий об’єкт в оренду.

За обставин, викладених у зверненні, обов’язок повідомити контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання повідомлення № 20-ОПП про об’єкт оподаткування, а саме про автомобільний транспортний засіб, що перебуває у користуванні за договором оренди, виникає у юридичної особи відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу.  

Відповідний стан об’єкта оподаткування (експлуатується, орендується, здається в оренду тощо), вид права на об’єкт (право володіння, користування, оренди, найму тощо) проставляються із дотриманням пунктів 6 та 7 Пам’ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до повідомлення № 20-ОПП).

При цьому у графі 10 «Вид права на об’єкт» повідомлення № 20-ОПП зазначається той вид права на об’єкт, що визначений для суб’єкта договірних відносин відповідним правовстановлюючим документом. У графі 9 «Стан об’єкта оподаткування» зазначається фактичний стан об’єкта оподаткування на момент заповнення повідомлення № 20-ОПП.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).