Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.07.2023 р. № 2025/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                             щодо окремих питань, пов’язаних із використанням і застосуванням товарно-транспортної накладної, та у межах компетенції, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємством опрацьовуються питання щодо статусу, призначення, застосування та використання товарно-транспортної накладної у господарській діяльності.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи є товарно-транспортна накладна первинним бухгалтерським документом у розумінні ПКУ, Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1998 № 363 (далі – Правила № 363)?;

2) чи є товарно-транспортна накладна первинним бухгалтерським документом, який містить у собі інформацію про визначення об’єкта оподаткування ПДВ, у розумінні ПКУ, Закону № 996 та Правил № 363?;

3) чи є товарно-транспортна накладна первинним бухгалтерським документом, який підтверджує реальність здійснення платником податків господарської операції, у розумінні ПКУ, Закону № 996 та Правил № 363?;

4) чи є товарно-транспортна накладна первинним бухгалтерським документом, який має бути в наявності у платника податків під час проведення контрольно-перевірочних заходів щодо такого платника податків органами Державної податкової служби України, у розумінні ПКУ, Закону № 996 та Правил № 363?;

5) чи є товарно-транспортна накладна первинним бухгалтерським документом, який має зберігатися протягом строків, визначених ПКУ?

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

 

Щодо питань 1, 3 та 4

 

Нормами ПКУ не визначено ні терміну «товарно-транспортна накладна», ні терміну «первинний документ» та, відповідно, не регулюється питання віднесення або не віднесення товарно-транспортної накладної до первинного бухгалтерського документу.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Термін «товарно-транспортна накладна» визначено у Правилах № 363. Так, відповідно до глави 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені Правилами № 363.

Термін «первинний документ» та вимоги щодо його складання визначено Законом № 996. Так, відповідно до статей 1 і 9 Закону № 996 первинний  документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію, та є підставою для бухгалтерського обліку такої операції. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції і одиницю виміру господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку (у тому числі визначення первинних документів, які підтверджують фактичне проведення тієї чи іншої господарської операції) та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Таким чином з питання віднесення товарно-транспортної накладної до первинного бухгалтерського документу для тих чи інших цілей доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання 2

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 192, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, єдиною підставою для визначення об’єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ – постачальник товарів/послуг зобов’язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

 

Щодо питання 5

 

Пунктом 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39 ² розділу І ПКУ (підпункт 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ);

1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з  підпунктом 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ (підпункт 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ);

1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ (підпункт 44.3.3 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ);

1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (підпункт 44.3.4 пункту 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ).

Строки зберігання документів та інформації, визначені вказаним вище пунктом ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 та 39 ² розділу І ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 розділу ІІ ПКУ.

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який має зберігатись протягом строків, визначених пунктом 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

 

Роз’яснення норм Закону № 996 та положень Правил № 363, у тому числі щодо статусу, призначення, застосування та використання товарно-транспортної накладної, не належить до компетенції ДПС.

 

Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ).