Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2023 р. № 2040/ІПК/99-00-04-01-03-06

 Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), на звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Податок) повідомляє.

Товариство без надання підтверджуючих документів поінформувало, що в процесі його господарської діяльності утворюються відходи, показник загального утворення відходів (далі − Пзув) яких перевищує 1000, і які воно передає на утилізацію/видалення спеціалізованому підприємству відповідно до укладеного договору.

Товариство після звернення до Вінницької обласної військової адміністрації з питання отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (відповідно до статті 17 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі – Закон) та отримання відповіді про неможливість видати зазначений дозвіл через законодавчу неврегульованість порядку та форми його видачі, посилаючись на чинне законодавство (Кодекс, Закон), запитує таке:

1) чи є дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі – Дозвіл), отримання якого передбачено статтею 17 Закону, дозволом, який зазначений у терміні «розміщення відходів», що наведений у підпункті 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу;

2) чи зобов’язане Товариство отримувати Дозвіл за умови вивезення спеціалізованим підприємством небезпечних відходів з території Товариства і як бути, коли відмовлено в його видачі;

3) чи є Товариство платником Податку за періоди, коли небезпечні відходи, що утворились в процесі виробництва, тимчасово перебувають на його власній території до моменту передачі спеціалізованому підприємству на умовах, передбачених договором, для утилізації/видалення.

Щодо питання 1

Кодексом передбачено віднесення до платників Податку суб’єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Пунктом «с» статті 17 Закону суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язано мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Оскільки перелічені нормативно-правові документи регулюють правовідносини у сфері поводження з відходами, то зазначені в них дозволи є тотожними.

 

Щодо питання 2

Питання отримання Дозволів не регулюється нормами законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Щодо питання 3.

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу підставою для визначення суб’єкта господарювання платником Податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.

Підставою для виключення Товариства з платників Податку є наявність у нього договору на видалення та утилізацію відходів із спеціалізованими підприємствами, які отримали дозволи уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

Наявність у таких спеціалізованих підприємств ліцензій на провадження будь-яких інших операцій з відходами (наприклад, збирання, перевезення, тимчасове зберігання) не є підставою для виключення Товариства з числа платників Податку.

Таким чином, за відходи, які утворились під час провадження діяльності Товариства упродовж І - ІV кварталів та зберігаються на території підприємства не більше 1 року і після укладання договору передаються спеціалізованому підприємству у Товариства не виникатимуть податкові зобов’язання з Податку за умови наявності у спеціалізованого підприємства дозволу уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).