Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2023 р. № 2129/ІПК/99-00- 21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо надання довідки, яка підтверджує статус нерезидента, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, Товариство уклало договір про надання інжинірингових послуг з резидентом Королівства Бельгії.

Товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з таких питань:

1. Чи є підставою для звільнення резидента Королівства Бельгії від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України надання ним довідки, яка підтверджує його резидентський статус, в електронній формі, враховуючи, що видача довідки в електронній формі передбачена законодавством Королівства Бельгії?

2. Чи є підставою для звільнення резидента Королівства Бельгії від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України надання ним довідки, яка підтверджує його резидентський статус, апостильованої в електронній формі, враховуючи, що законодавством Королівства Бельгії не передбачена видача апостилю в письмовій формі?

Щодо питань 1, 2.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з положеннями п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому зазначимо, що положення порядку, встановленого ст. 103 Кодексу, крім форми зазначеної довідки, не містить інших застережень, зокрема щодо способу видачі цієї довідки компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України.

Таким чином, згідно з порядком, встановленим ст. 103 Кодексу, резидент України, який виплачує резиденту Королівства Бельгія доходи із джерелом їх походження з України, має право на самостійне застосування зменшеної ставки податку чи звільнення від оподаткування, передбачених Конвенцією на час виплати цих доходів, якщо фактичним власником - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), видану компетентним органом Королівства Бельгія (за формою та у спосіб, встановленими бельгійським законодавством), яка відповідає зазначеним у п. 103.5 ст. 103 Кодексу вимогам щодо легалізації та перекладу на українську мову офіційних документів, виданих іноземними компетентними органами, у порядку, встановленому законодавством України.

Водночас зазначаємо, згідно з ст. 3 Кодексу, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавство України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі – Конвенція), яка є чинною в українсько-бельгійських податкових відносинах з 25.02.1999, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1) і поширюються на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2).

Слід зазначити, що відповідними положеннями Конвенції згідно з основною метою цього міжнародного договору – уникнення подвійного оподаткування, визначаються загальні правила оподаткування щодо осіб - резидентів Договірних Держав та податків, на яких поширюється цей міжнародний договір, і не регулюються питання процедурного характеру, які можуть виникати в кожній з держав-учасниць Конвенції при її практичному застосуванні. Такі питання вирішуються кожною Договірною Державою в межах її національного (внутрішнього) законодавства щодо податків, на які поширюється Конвенція (зокрема, податку на прибуток), залежно від випадку.

Для цілей Конвенції компетентним органом стосовно Королівства Бельгії є «Міністр фінансів Бельгії або його повноважний представник» (п.п. «і» п. 1 ст. 3 Конвенції).

Враховуючи зазначене, довідка резидента Бельгії (або її нотаріально засвідчена копія), видана компетентним органом Королівства Бельгії (за формою та у спосіб, встановленими бельгійським законодавством, у тому числі в електронному вигляді), яка відповідає іншим, зокрема, зазначеним у п. 103.5 ст. 103 Кодексу, вимогам щодо легалізації та перекладу на українську мову офіційних документів, виданих іноземними компетентними органами, у порядку, встановленому законодавством України, може бути підставою для  застосування відповідних положень Конвенції згідно зі ст. 103 Кодексу.

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з положеннями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатись для засвідчення офіційних документів, які використовуються на території держав-учасниць цієї Конвенції, має бути проставлення компетентним органом держави, в якій був складений документ, апостилю. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

За інформацію, розміщеною на офіційних сайтах Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua), Бельгія є однією з договірних держав - учасниць Гаазької Конвенції.

Разом з тим Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначаються повноваження контролюючих органів, до функцій яких належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема, пов’язані із проведенням процедури легалізації, а також практичного застосування положень Гаазької Конвенції в частині засвідчення документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, апостилем в електронній формі, належать до компетенції МЗС та Мінюсту.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).