Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.07.2023 р. № 2177/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець)щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПК України), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює діяльність з продажу товарів через мережу Інтернет. У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій Підприємець звернувся до податкового органу із запитаннямчи потрібно йому, під час інтернет торгівлі, застосовувати реєстратори  розрахункових операцій та програмні реєстратори  розрахункових операцій (далі – РРО)при пересиланні товарів покупцям-фізичним особам через ТОВ «ОСОБА 1», на умовах післяплати, за умови наступного отриманнямпісляплати від покупця за відправлені товари через ТОВ «ОСОБА 2» напоточний рахунок Підприємця у форматі IBAN?

За метою надання відповіді на поставлене питання слід зазначити, що Державна податкова служба України на постійні основі надає суб’єктам господарювання індивідуальні податкові консультації, які полягають у тому, що у разі коли споживач (клієнт) замовив товар, не здійснював передоплату за нього, а доставка такого товару здійснюється кур’єрською службою на підставі договору, для доставки покупцю, то у такому випадку РРО застосовується кур’єрською службою, безпосередньо при передачі товару покупцю, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Звертаємо увагу, що виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Як результат, податкові органи, при наданні індивідуальних податкових консультацій, керуються виключно наведеними фактами у запитах платників податків.

Індивідуальні податкові консультації, на які Підприємець посилається у своєму зверненні, надавались іншим платникам податків з урахуванням тих чи інших фактичних обставин, наведенихними у зверненнях та носять виключно індивідуальний характер.

Водночас, зі змісту звернення Підприємця вбачається, що він асоціює
ТОВ «ОСОБА 1» із перевізником, водночас, відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті ТОВ «ОСОБА 1» та витяг з якого наведено в зверненні, ТОВ «ОСОБА 1» є експедитором, а не перевізником, а тому посилання Підприємця на роз’яснення ДПС щодо організації господарських взаємовідносин із кур’єрськими службами не відповідає фактичним обставинам, що наведені у його зверненні, як і висновки щодо того, що експедитор самостійно не здійснює перевезення вантажу.

Також, відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «ОСОБА 2», ТОВ «ОСОБА 2» не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Підприємцем.

Таким чином, із технічної точки зору, між Підприємцем як продавцем товарів, покупцями цих товарів, ТОВ «ОСОБА 1» та ТОВ «ОСОБА 2» відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Підприємцем ситуації, між  Підприємцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між  Підприємцем та ТОВ «ОСОБА 1» – надання послуг з організації перевезень відправлень; між  Підприємцем та ТОВ «ОСОБА 2» – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Оскільки, відповідно до наведених Підприємцем умов договорів, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару єлишеПідприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, іпокупець, як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Оскільки, продаж товарів в кредит передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках Підприємець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому форми оплати «КРЕДИТ», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Також,у зверненні міститься твердження Підприємця, що «…ОПИС ТВЕРДЖЕНЬ НАВЕДЕНИЙ У ЗВЕРНЕННІ…».

При наданні даної індивідуальної податкової консультації ДПС не може враховувати наведене як фактичні обставини, в розумінні статті 52 ПК України, оскільки, вонине відповідають дійсності в частині проведення ТОВ «ОСОБА 1» розрахунків за товар та/або відправлення у своїх відділеннях і такі твердження стосуються виключно організації  роботи ТОВ «ОСОБА 1», а тому, надання ДПС їм оцінки,не нестиме жодного практичного значення для Підприємця.

Водночас, окремо слід звернути увагу Підприємця на наступні твердження, наведені зверненні: «…ОПИС ТВЕРДЖЕНЬ НАВЕДЕНИЙ У ЗВЕРНЕННІ…».

У разі дійсної наявності таких взаємовідносин між Підприємцем та
ТОВ «ОСОБА 1», застерігаємо, що сторони можуть понести негативні наслідки,при укладенні правочину визначеного статтею 235 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, з метою уникнення негативних наслідків тачіткого (однозначного) визначення кола обов’язків,звертаємо увагу Підприємця на необхідності ретельного вивчення саме умов укладених ним договорів, що регламентують його взаємовідносини із фінансовими установами та сервісами доставки товарів, а не інформаційних матеріалів, публікацій чи статтей, розміщених на їх вебсайтах.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, що для визначення однозначного та повного кола обов’язків, встановлених законодавством України у сфері здійснення розрахункових операцій, Підприємцю слід однозначно визначитись із статусом контрагентів з якими у нього побудовані господарські взаємовідносини.

У разі, якщо відповідно до умов договору, згаданий Підприємцем суб’єкт господарювання, є «експедитором» то, з урахуванням наведеного вище,чек РРО, як відповідний розрахунковий документ, що підтверджує факт оплати товару, у цьому випадку зобов’язаний видавати Підприємець.

Окремо слід наголосити, що для зміни статусу правовідносин які слались між суб’єктами господарювання, їм необхідно, абоукладати нові господарські договори, або вносити змінидо уже існуючих.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.