Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.07.2023 р. № 2108/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                   щодо окремих питань, пов’язаних із товарно-транспортною накладною, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є виробничим підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво хліба та хлібобулочних виробів. При постачанні товарів власного виробництва Товариство застосовує спеціалізовану товарно-транспортну накладну на відпуск хлібобулочних виробів за формою № 1-ТТН (хліб).

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи фіксує товарно-транспортна накладна на відпуск хлібобулочних виробів за формою № 1-ТТН (хліб) факт здійснення операцій з постачання та передачі товарно-матеріальних цінностей, а також перехід права власності на такі товарно-матеріальні цінності, від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця?;

2) чи належить спеціалізована товарно-транспортна накладна на відпуск хлібобулочних виробів за формою № 1-ТТН (хліб) до категорії документів, що містять інформацію для визначення об’єкта оподаткування ПДВ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 розділу І ПКУ об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша статті 9 Закону № 996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим  ннаказом Міністерства фінансів України  від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі – Положення № 88).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення № 88 (пункт 1.3 розділу 1 Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції (пункт 1.2 розділу 1 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.3 розділу 2 Положення № 88).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. (пункт 2.6 розділу 2 Положення № 88).

Разом з цим, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996). 

Спеціалізовану форму первинного обліку - товарно-транспортну накладну № 1-ТТН (хліб) та Інструкцію про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 № 153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2001 за № 920/6111 (далі – Інструкція № 153).

Інструкція № 153 встановлює порядок заповнення та застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів. Товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо (пункт 1.1  розділу 1 Інструкції № 153).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 192, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

 

Щодо питання 1

 

Питання можливості або необхідності засвідчення товарно-транспортною накладною на відпуск хлібобулочних виробів за формою № 1-ТТН (хліб) факту здійснення операцій з постачання та передачі товарно-матеріальних цінностей, а також переходу права власності на такі товарно-матеріальні цінності, від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця, не належить до компетенції ДПС.

Водночас, з порушеного питання ДПС рекомендує звернутися до Міністерства фінансів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України.

 

Щодо питання 2

 

Єдиною підставою для визначення об’єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ – постачальник товарів/послуг зобов’язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

 

Щодо вказаного у зверненні листа ДПС та викладених у ньому висновків ДПС інформує, що такий лист був наданий конкретному платнику податків як відповідь на його запит на отримання публічної інформації, виходячи із опису питання і фактичних обставин, наявних у запиті.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).