Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2023 р. № 2127/ІПК/26-15-07-05-07-13

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло в межах компетенції запити Товариства про надання індивідуальної податкової консультації стосовно зменшення податку на прибуток підприємств на суму податку сплаченого за межами України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі – Кодекс), повідомляє наступне.

Як зазначено у запиті Товариство, надає послуги резиденту Азербайджанської Республіки з технічної підтримки програмного забезпечення. Товариство отримало довідку в податковій Азербайджанської Республіки про сплату товариством податку з доходу від надання послуг на території Азербайджанської Республіки.

Питання:

1. Чи має право товариство зарахувати сплачений податок до розрахунку сплати податку на прибуток згідно пункту 13.4 статті 13 Кодексу?
2. Яким чином відбувається легалізація отриманої довідки згідно
   пункту 13.5 статті 13 Кодексу?

Щодо питання 1.

Відповідно до пункту 13.4 статті 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (пункт 13.5 стаття 13 Кодексу).

Відповідно до абзацу другого підпункту 141.4.9 пункту 141.4 статті 141 Кодексу суми податку на прибуток, отримані з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом III Кодексу.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Відповідно до статті 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно, яка ратифікована Верховною Радою України 02.03.2000 і набула чинності в українсько-азербайджанських податкових відносинах 03.07.2000 (далі – Конвенція) застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції) та поширюються на податки, одним з яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток (доходи) підприємств (стаття 2 Конвенції).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 Кодексу.

Пунктом 103.2 статті 103 Кодексу, встановлено що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Кодексу.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5 стаття 103 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо юридична особа – резидент України – платник податку на прибуток підприємств отримує дохід з іноземних джерел, то підставою для зарахування сум сплаченого податку на території іноземної держави з такого доходу є довідка про суми сплаченого податку та базу або об’єкт оподаткування, легалізована у встановленому порядку, та наявність чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

 

Щодо питання 2.

Як зазначалось вище, на вимогу пункту 13.5 статті 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Легалізація довідки (надання іноземному документу юридичної сили) може здійснюватися шляхом:

— консульської легалізації — відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МЗС від 04.06.2002 № 113, або

— проставляння апостилю (спеціального штампа) — для країн, які приєдналися до Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Апостиль проставляється в країні складання документа (тобто в країні нерезидента). Зразок апостилю наведений у додатку до Конвенції. Або 

— без будь-якого підтвердження (тобто без консульської легалізації та без апостилю) — для країн, з якими Україною укладено міжнародні договори про правову допомогу.

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113 (далі – Інструкція № 113).

Консульська легалізація – це процедура засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також справжності відбитків штампів, печаток, якими скріплено цей документ. Легалізований документ повинен містити штамп посвідчення справжності підписів відповідно до зразка, наведеного в додатку 2 до Інструкції № 113.

Консульська легалізація не обов'язкова, якщо документ можна завірити апостилем.

Проставлення апостилю — застосовується до документів від нерезидентів, які зареєстровані в країнах-учасницях Гаазької конвенції
від 05.10.1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 3 Гаазької конвенції). Гаазька конвенція ратифікована в Україні 22.12.2003. 

Гаазька конвенція застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечення проти приєднання України до Конвенції, зокрема Азербайджанська Республіка.

Апостиль (фр. apostille) – це спеціальний штамп апостиляції, у вигляді квадрата зі сторонами не менше 9 см, що засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток. Підтвердження підписів і печаток на офіційних документах апостилем робить ці документи чинними в усіх країнах-учасницях Гаазької конвенції.

Також слід зауважити, що апостиль не є обов'язковим, якщо міжнародним договором передбачено спрощений порядок оформлення документів.

Із низкою країн Україна уклала міжнародні договори про правову допомогу. Цими договорами може бути передбачено, що офіційні документи, які складені резидентами України і цих країн та підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою, вважаються дійсними на території іншої сторони без додаткового завірення.

Україна і Азербайджанська Республіка є учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Отже, довідка про суму отриманих резидентами України доходів і сплачених податків, видана податковими органами Азербайджанської Республіки, не потребує додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем) для цілей пункту 13.5 статті 13 Кодексу.

Крім того повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.