Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.07.2023 р. № 2160/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидента при здійсненні оплати за користування віртуальним сервером та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності ТОВ є комп’ютерне програмування. ТОВ знаходиться на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ.

ТОВ через корпоративну карточку здійснює оплату нерезидентові за віртуальний виділений сервер для зберігання інформації, корпоративного сайту, корпоративного месенджера та інших ІТ систем, які потрібні в діяльності виробництва послуг. Крім того, іншому нерезиденту здійснюється оплата за рекламні послуги.

Виникли питання:

Які податкові наслідки вказаних операцій в частині оподаткування податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України?

Які податкові наслідки вказаних операцій в частині податкових різниць з податку на прибуток, чи буде це імпортом послуг, чи оплатою роялті?

Які податкові наслідки вказаних операцій в частині ПДВ?

Щодо питань 1-2

Починаючи з 1 січня 2022 року Законом України від 03.06.2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» скасовано норму п.п. 141.4.6 ст. 141 ПКУ, яка передбачала сплату 20% податку на доходи нерезидента за виробництво чи розповсюдження реклами.

Відповідно до п.п. «к»п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доходи нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, не є доходами нерезидента з джерелом походження з України, які підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Отже, якщо виплата нерезиденту доходів у вигляді компенсації послуг з виробництва та/або розповсюдження реклами згідно з умовами договору не підпадає під визначення інших положеньп.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, зазначені виплати не є об’єктом оподаткування доходів нерезидента.

Що стосується визначення роялті

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Отже, оскільки плата нерезиденту здійснюється як винагорода за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме віртуального серверу для власного використання, тобто ТОВ є кінцевим споживачем, то такий платіж не підпадає під визначення «роялті» у розумінні 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

При цьому, відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ  оперативний лізинг (оренда) - операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, зокрема,такими доходами є лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (абзац «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, резидент-юридична особа, якийздійснює на користь нерезидента виплатуоренднихплатежів, зобов’язанийутримуватиподаток з таких доходів та за їхрахунок у розмірі 15 відс., якщоінше не передбаченоположеннямиміжнародного договору України з країною - резиденцією особи, на користьякоїздійснюєтьсявиплата

Інформації, яка зазначена у зверненні, не достатньо для надання більш конкретної відповіді щодо оподаткування виплат нерезиденту з джерелом їх походження з України за надання доступу до віртуального виділеного серверу для зберігання інформації, корпоративного сайту, корпоративного месенджера та інших ІТ систем, які потрібні в діяльності виробництва послуг.Зокрема, необхідно проаналізуватиумови договору із таким нерезидентом щодо отримання доступу до віртуального виділеного серверу.

Щодо питання 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом  2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ зпостачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать:

рекламні послуги;

надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 ПКУ. Згідно з п. 180.2 ст. 180 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208¹ ПКУ.

Відповідно до пунктів 208.2 і 208.3 ст. 208 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ.

 При цьому отримувач послуг - платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Операція нерезидента з надання ТОВпослуг (надання віртуального виділеного сервера для зберігання інформації, корпоративного сайту, корпоративного месенджера та інших  ІТ систем та/або рекламних послуг) є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місце постачання таких послуг визначено на митній території України.

За такою операцієюТОВ, як отримувач послуг від нерезидента, зобов’язаненарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у визначені ПКУ терміни.

Разом з цим інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненнях, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).