Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.07.2023 р. № 2212/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства щодо формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної за операцією з постачання товарів, оплата за яку здійснюється частково благодійною організацією, а частково – покупцем та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство є комунальним підприємством та надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Підприємством укладено договір з постачальником – платником ПДВ на поставку товару (труб поліетиленових). Визначені договором умови здійснення оплати за товар передбачають, що оплата вартості товару (без урахування ПДВ) проводиться за рахунок коштів міжнародної організації, а покупець (Підприємство) здійснює оплату постачальнику у розмірі ПДВ, нарахованого на вартість такого товару.

За результатами поставки кожної окремої партії товару в межах виконання договору постачальником складено на Підприємство (покупця) відповідні податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

З урахуванням викладеного, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо можливості віднесення Підприємством-покупцем до податкового кредиту сум ПДВ за такими податковими накладними.

Слід зазначити, що звернення не містить детальної інформації стосовно  суті здійснюваних операцій та розрахунків за ними, зокрема щодо суттєвих умов договору та порядку і механізму здійснення розрахунків між суб’єктами – сторонами  операцій, описаних у зверненні.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що  податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10  статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін та надати покупцю за його вимогою. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема, повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН постачальником таких товарів/послуг (пункти 198.6 статті 198 та 201.10 статті 201 ПКУ).

В той же час, інформація, надана у зверненні, є недостатньою для чіткої ідентифікації суті операцій та механізму проведення розрахунків за ними між суб’єктами – сторонами  таких операцій, відповідно, для надання роз’яснення щодо формування податкового кредиту в окремо взятій ситуації.

При цьому кожен конкретний випадок стосовно порядку формування податкового кредиту за операціями, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).