Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2023 р. № 2676/ІПК/26-15-04-04-08

Головне управління ДПС у м. Києві (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення Підприємства щодо оподаткування ПДВ сум компенсації (відшкодування) земельного податку та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в межах компетенції повідомляє.

Як викладено у зверненні, Підприємство є користувачем земельної ділянки на праві постійного користування та сплачує земельний податок з всієї плащі земельної ділянки. На зазначеній земельній ділянці розташована будівля, в якій 70 відсотків приміщень належить до комунальної власності територіальної громади міста та балансоутримувачем яких є Підприємство, 30 відсотків належать на праві власності Товариству.

Відповідно до укладеного договору Товариство здійснює компенсацію витрат Підприємства, що є платником ПДВ, на сплату земельного податку в розмірі, пропорційному частці, що належить Товариству в загальній площі будівлі. Така компенсація здійснюється відповідно до окремого договору. Договорів оренди приміщень в будівлі чи оренди земельної ділянки між Підприємством та товариством не украдалось.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. чи відноситься з метою оподаткування ПДВ операція з компенсації Товариством витрат на сплату земельного податку, які понесені Підприємством, до визначення «постачання послуг», наведене в підпункті 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ?
2. чи є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ операція з компенсації (відшкодування) Товариством понесених Підприємством витрат на сплату земельного податку?
3. чи включається до бази оподаткування згідно з підпунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ сума земельного податку, що компенсуються Товариством Підприємству?

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ).

Статтями 125 та 126 ЗКУ визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 4 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161).

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом) (стаття 8 Закону № 161).

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтями 284 та 286 ГКУ визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ГУ ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Компенсація (відшкодування) витрат на оплату земельного податку є оплатою вартості послуг з оренди (суборенди) земельної ділянки (у тому числі комунальної власності), операція з постачання яких підпадає під визначення операції з постачання послуг в розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ та відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об'єктом оподаткування ПДВ.

Отримання суб'єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як компенсація (відшкодування) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об'єктом оподаткування ПДВ та може розглядатися як оплата вартості поставлених, чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг.

Отже, якщо відповідно до договору, укладеного між Підприємством - користувачем земельної ділянки, яка є комунальною власністю та перебуває у його постійному користуванні, та Товариством, що є власником частини будівлі, яка розташована на такій земельній ділянці, Товариство здійснює часткову компенсацію витрат платника, пов'язаних з користуванням земельною ділянкою, в тому числі земельного податку, такі кошти включаються Підприємством до бази оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку.

Додатково ГУ ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин має розглядатися з урахуванням договірних умов та суттєвих обставин щодо здійснених господарських операцій, а також первинних документів, оформлених за такими операціями.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 розділу I ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.