Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.08.2023 р. № 2741/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Асоціації щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань та складання податкових накладних, а також формування податкового кредиту і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

У ситуації, описаній у зверненні, підприємство здійснює придбання кількох партій товарів у постачальника в межах одного договору, але за різними специфікаціями, умовами яких визначено порядок та терміни поставки і оплати кожної такої партії товарів. Бухгалтерський облік та визначення дати «першої події» постачальником здійснюється у розрізі таких специфікацій.

Так, постачання товарів згідно зі специфікацією № 1 (далі – Товар № 1) здійснюється на умовах післяплати, а товарів згідно зі специфікацією № 2 (далі – Товар № 2) – на умовах попередньої оплати за товари. При цьому попередня оплата за Товар № 2 здійснюється до дати оплати Товару № 1.

Асоціація просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи може постачальник визначати дату «першої події» та, відповідно, дату складання податкових накладних за операціями з постачання Товарів № 1 і № 2 у розрізі специфікацій; чи правомірне формування податкового кредиту покупцем на підставі таких податкових накладних?;

2) чи повинен покупець вести бухгалтерський облік операцій з придбання товарів, передбачених договором,  у розрізі специфікацій, а не в цілому по договору;

чи необхідно зазначати у договорі умову щодо визначення дати «першої події» у розрізі специфікацій та чи потрібно отримати від постачальника інформацію про те, що він веде облік операцій з постачання товарів у розрізі специфікацій?;

3) якщо покупець одним платіжним дорученням здійснює попередню оплату за товари по двох специфікаціях, а постачальник на суму такої попередньої оплати складає дві податкові накладні  на постачання товарів по кожній такій специфікації, то чи правомірним буде формування покупцем податкового кредиту на підставі таких податкових накладних?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 ПКУ у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 67 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою. згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПКУ).

Податкова накладна, складена та зареєстрована ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту отримувачем товарів/послуг, є податкові накладні, отримані з ЄРПН (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питань та інформації, наданої у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Постачальник та покупець товарів мають самостійно визначати, у тому числі на підставі відповідних господарських договорів, порядок відвантаження та оплати товарів та порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку платника податку. При цьому податковий облік господарських операцій ґрунтується на даних бухгалтерського обліку таких операцій.

Податкова накладна за операціями з постачання товарів складається на дату виникнення податкових зобов’язань (дату «першої події») за такими операціями, визначену за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 ПКУ.  При цьому ПКУ не встановлено залежність визначення дати виникнення податкових зобов’язань платника податку від особливостей ведення ним бухгалтерського обліку.

Таким чином, якщо «першою подією» за операцією з постачання Товару № 1, визначеною відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ на підставі первинних (бухгалтерських) документів, є відвантаження такого Товару № 1, то на дату такої «першої події» постачальник зобов’язаний скласти відповідну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Якщо подальша сплата покупцем коштів постачальнику є оплатою вартості такого поставленого Товару № 1, то перерахування таких коштів постачальнику є «другою подією» за операцією з постачання Товару № 1 та не спричиняє податкових наслідків з ПДВ за такою операцією.

У разі, якщо така подальша сплата покупцем коштів постачальнику є попередньою оплатою за Товар № 2 (тобто «першою подією» за операцією з постачання такого Товару № 2), то на дату отримання такої попередньої оплати від покупця постачальник зобов’язаний скласти відповідну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Підставою для віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту є податкові накладні, складені постачальником на підставі відповідних первинних (бухгалтерських) документів та зареєстровані в ЄРПН (з урахування інших вимог щодо формування податкового кредиту, визначених ПКУ).

Щодо питання 2

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Отже, з питань правильності оформлення первинних документів та відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Що стосується питань укладання господарських договорів та реквізитів, які потрібно зазначати в  таких договорах, слід зауважити, що правові засади укладання господарських договорів регулюються нормами ГКУ. Врегулювання питань господарських правовідносин між підприємствами не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Щодо питання 3

Підставою для формування податкового кредиту покупцем є податкова накладна, складена постачальником з дотриманням норм ПКУ за операцією з постачання товарів/послуг та зареєстрована в ЄРПН, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за господарською операцією.

З урахуванням норм пункту 201.7 статті 201 ПКУ, податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). Тому складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою не відповідає нормам ПКУ та не дає можливості ідентифікувати операції.

У разі складання таких податкових накладних постачальником покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні складені з порушенням норм ПКУ та не відповідають первинним документам.

Крім того, ДПС інформує, що правомірність формування податкового кредиту за кожною конкретною операцією може бути досліджена виключно в межах перевірок, що проводяться відповідно до ПКУ.

Разом з тим будь-які платники податку (у тому числі постачальники, які складають податкові накладні, та покупці, які формують на їх підставі  податковий кредит) у разі виникнення необхідності мають право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).