Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.08.2023 р. № 2399/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податковогозаконодавства і в межах компетенції повідомляє.

Юридична особа у своєму зверненні зазначила, що здійснює господарську діяльністьу сфері комп’ютерного програмування та є платником податку на прибуток на загальних підставах.

У зв’язку з прийняттям Закону України від 12 січня 2023 року № 2888-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» у платника податків виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування положень п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а саме:

Чи вірним в розумінні абзацу третього п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу є твердження, що при наявності розбіжностей у датах початку і закінчення відрядження, вказаних у наказі про відрядження, та в інших підтверджуючих документах, визначення фактичної кількості днів відрядження відбувається саме на підставі наказу про відрядження при наявності документа, що підтверджує факт перебування працівника у місці відрядження?      Чи включається в розумінні абзацу двадцять першого п.п. «а»п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку витрати, понесені роботодавцем на оплату страхового поліса життя або здоров’я, поліса цивільної відповідальності відрядженого працівника (у разі використання транспортного засобу) під час закордонного відрядження, якщо наявність такого страхування не була обов’язковою умовою перетину кордону?

Чи звільняється в розумінні п.п. 1.7 п. 16¹підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу від оподаткування військовим збором витрати, понесені роботодавцем на оплату страхового поліса життя або здоров’я, а також поліса цивільної відповідальності відрядженого працівника(у разі використання транспортного засобу)під час закордонного відрядження, якщо наявність такого страхування не була обов’язковою умовою перетину кордону?

Чи вважається правомірним в розумінні п.п. 170.9.4 п. 170.9 ст. 170 Кодексу складання та подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та отримання відповідних підтвердних документів, незалежно від наявності оподатковуваного доходу (з метою розрахунку суми податку) чи у випадку використання платником податку готівки понад суму добових витрат, у строк до закінчення 3 (третього) банківського дня, наступного за прибуттям працівника до місця постійної роботи? 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу,відповіднодоп.п.163.1.1п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Щодо питання першого

Законом України від 12 січня 2023 року № 2888-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг», який набрав чинності з 01.04.2023, внесені зміни до Кодексу, зокрема, п. 170.9 ст. 170 Кодексу викладено в новій редакції.

Так, відповідно до п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної  особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживаннята/абобудь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Зазначені в абзаці другому п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

При цьому до підтвердних документів належать:

транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);

документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;

документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;

документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;

інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Основним документом, якийрегулюєвідрядженняпрацівниківорганівдержавноївлади, підприємств, установ та організацій, щоповністюабочастковофінансуються за рахунокбюджетнихкоштів, є Інструкція про службовівідрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерствафінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрована в Міністерствіюстиції України 31.03.1998 за № 218/2658 (далі – Інструкція№ 59)

При цьомуіншіпідприємства та організаціїзазначений документ можутьвикористовувати як допоміжний (довідковий).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції№ 59 днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса абоіншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточнадоба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.

Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року№ 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).

Таким чином, положеннями п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу  визначено, що фактична кількість днів перебування у відрядженні працівника підтверджується не тільки наказом про відрядження, а також одним чи декількома документальними доказами перебування такого працівника у відрядженні.

Одночасно зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині застосування положень п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу,ДПС розглядає питання стосовно необхідності узгодження позиції з Міністерством фінансів України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннята реалізацію єдиної державної податкової і митної політики.

         Щодо другого та третього питань

  Відповідно до п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної  особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема на обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

         Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь (п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп.167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Крім того, вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу.

         Враховуючи викладене та зважаючи на інформацію, яка наведена у вашому зверненні, стосовно необов’язковості придбання страхового полісу життя та здоров’я і полісу цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) для відрядженого працівника, то кошти, які сплачені вами у вигляді страхового платежу за вказані поліси включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків у відповідності до п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексуі оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

        Щодо четвертого питання

        Згідно з п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170Кодексу документальне підтвердження суми фактичних витрат на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій шляхом надання підтвердних документів, що засвідчують суму таких витрат, у разі здійснення безготівкових розрахунків із використанням платіжних інструментів, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, та повернення особі, яка видала кошти / електронні гроші під звіт, суми надміру витрачених коштів / електронних грошей, розмір яких розрахований згідно з п.п. 170.9.1
п. 170.9 ст. 170 Кодексу, здійснюється платником податку до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку:

        а) завершує таке відрядження;

        б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.

        У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував для проведення розрахунків платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити та списання коштів / електронних грошей за понесеними витратами здійснюється надавачем платіжних послуг пізніше дати, коли платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії, строки, установлені цим підпунктом, продовжуються на один календарний місяць.

        Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, складається та подається у строки, визначеніп.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, платником податку (у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог Закону України від22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги») за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, у разі:

        а) наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, з метою розрахунку суми податку;

        б) використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).

        У разі якщо під час відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував платіжні інструменти, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат та за відсутності оподатковуваного доходу, звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, не складається і не подається.

        Порядок складання Звіту про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт,затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.092015 № 841, із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09.05.2023 № 239.

        Враховуючи зазначене, Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт подається платником податків до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт у разі наявності оподатковуваного доходу з метою розрахунку суми податку або використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).

        Разом з тим положеннями Кодексу не передбачено обмежень щодо подання зазначеного звіту у терміни, встановлені положенням про відрядження ТОВ …..

Зауважуємо, що тимчасово, на період до припиненняабоскасуваннявоєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справлянняподатків і зборівздійснюється з урахуваннямособливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.