Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2023 р. № 2647/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визнання заборгованості безнадійною та коригування фінансового результату до оподаткування з відображенням у р. 2.2.2 додатку PI до рядка 03 PI Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між ТОВ (далі – орендодавець) та ТОВ «А» (далі – орендар) було укладено договір оренди вагонів, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду вагони. Дана господарська операція підтверджується актами приймання-передачі вагонів, актами наданих послуг, актами звіряння та іншими первинними документами.

ТОВ здійснило організацію технічного обслуговування вагону ТОВ «А»,відчепленого робітниками  вагонного депо «».

ТОВ «А» гарантувало здійснити оплату по факту виконання робіт, але оплата не була здійснена.

ТОВ звернулося до суду з вимогою повернути кошти. Згідно рішення Господарського суду було винесено рішення про стягнення на користь ТОВ суми основного боргу та судовий збір.

ТОВ у 2021 році було нараховано резерв сумнівних боргів у сумі заборгованості з відображенням у р. 2.1.2 додатку PI до рядка 03 PI Декларації.

Постановою приватного виконавця відкрито Господарським судом  виконавче провадження у справі про примусове виконання рішення суду.

Як зазначає платник, на сьогоднішній день заборгованість з боржника не стягнута.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1 Чи може ТОВ при наявності постанови про закриття виконавчого провадження вважати дебіторську заборгованість безнадійною відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зменшити на неї фінансовий результат до оподаткування (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів) з відображенням у р. 2.2.2 додатку PI до рядка 03 PI Декларації?

2. У випадку неможливості вважати вказану дебіторську заборгованість безнадійною відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу навести вичерпний перелік обставин та/або документів, які можуть бути підставою для того, щоб можна було вважати вказану дебіторську заборгованість безнадійною відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

До питання 1 та 2

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року № 1404–VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону № 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону
№ 1404, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404.

Підстави закінчення виконавчого провадження встановлені ст. 39 Закону № 1404.

Абзацом першим та другим частини першої ст. 40 Закону № 1404 встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У разі наявності дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, платник формує резерв сумнівних боргів.

При списанні дебіторської заборгованості визнаються податкові різниці відповідно до п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1
ст. 14 Кодексу, за наявності підтверджуючих документів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).