X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2023 р. № 2563/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання Товариству транспортно-експедиторських послуг нерезидентом та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснювало придбання транспортно-експедиторських послуг у особи – нерезидента. Перевезення здійснювалося згідно з договором транспортного обслуговування та міжнародного перевезення з території іншої держави на митну територію України за єдиним міжнародним перевізним документом.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи необхідно після отримання від експедитора-нерезидента актів виконаних робіт на придбання транспортно-експедиторських послуг з перевезення товару територією Польщі та територією України складати податкову накладну на операцію з перевезення товарів митною територією України, якою датою та за якою ставкою ПДВ?;

2) який порядок відображення зазначеної податкової накладної у податковій звітності з ПДВ?

Водночас у зверненні не зазначено, чи здійснювалося перевезення товарів в межах надання експедитором-нерезидентом транспортно-експедиторських послуг безпосередньо таким експедитором, чи залученою таким експедитором особою (резидентом чи нерезидентом України). У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства в частині ПДВ щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статей 1, 4, 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за  дорученням клієнта та за його рахунок  виконує  або  організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа),    який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. 

У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180 і 208 ПКУ.

Відповідно до пункту 180.2 статті 180 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 2081 ПКУ.

Згідно з пунктом 208.2 статті 208 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПКУ.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208 ПКУ).

Пунктами 190.2 статті 190, 187.8 статті 187 та 198.2 статті 198 ПКУ визначено окремий порядок визначення бази оподаткування, дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та дати формування податкового кредиту за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України.

Так, згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПКУ для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни постачання відповідно до законодавства.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8 статті 187 ПКУ).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).

Щодо питання 1

Операції з постачання транспортно-експедиторських послуг нерезидентом резиденту – платнику ПДВ є об’єктом оподаткування, оскільки місцем їх постачання, з урахуванням підпункту «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ, є митна територія України.

При отриманні платником податку – резидентом транспортно-експедиторських послуг від нерезидента податкова накладна складається таким платником податку – отримувачем послуг на дату виникнення податкових зобов'язань, визначену згідно з  пунктом 187.8 статті 187 ПКУ. Така податкова накладна складається виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПКУ, а саме виходячи з договірної (контрактної) вартості таких послуг, із застосуванням ставки ПДВ 20 відсотків.

Слід зазначити, що звернення не містить інформації, чи здійснювалося перевезення товарів в межах надання транспортно-експедиторських послуг безпосередньо експедитором-нерезидентом, чи таким експедитором до перевезення залучалася інша особа - перевізник.

Отже, якщо послуга з перевезення товарів надається платнику податку – резиденту безпосередньо експедитором-нерезидентом, то місцем постачання такої послуги, з урахуванням норм пункту 186.4 статті 186 ПКУ, не є митна територія Україна, отже операція з постачання такої послуги з перевезення не підлягає оподаткуванню ПДВ незалежно від того, на митній території якої держави (України чи іншої країни) фактично здійснюється таке перевезення.

Якщо ж послуга з перевезення надається залученою експедитором третьою особою – перевізником, то порядок оподаткування операції з постачання такої послуги залежить від того, чи є такий перевізник резидентом України (платником/неплатником ПДВ), чи нерезидентом.

Щодо питання 2

При отриманні від нерезидента транспортно-експедиторських послуг, місцем постачання яких є митна територія України, платник податку – отримувач таких послуг зобов'язаний на дату, визначену пунктом 187.8 статті 187 ПКУ, нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти податкову накладну, включити суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній, до складу податкових зобов'язань у звітності за той звітний період, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за такою операцією, та зареєструвати таку податкову накладну в ЄРПН у терміни, визначені ПКУ.

Така (своєчасно зареєстрована в ЄРПН) податкова накладна є підставою для віднесення сум податку, зазначених у ній, до податкового кредиту у періоді її складання (у разі несвоєчасної реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної платник податку отримує підстави для включення сум ПДВ за такою податковою накладною до податкового кредиту у тому звітному (податковому) періоді, у якому таку податкову накладну зареєстровано в ЄРПН).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).