Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2023 р. № 2572/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  ФОП щодо оподаткування операцій з надання послуг з перевезення та складання податкових накладних за такими операціями і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ФОП є платником ПДВ та надає, зокрема,  послуги з перевезення за межі митної території України. ФОП має намір надавати такі послуги компанії (отримувачу послуг) – нерезиденту. Оплата послуг буде здійснюватися в іноземній валюті після фактичного надання таких послуг, кошти перераховуватимуться на спеціально відкритий в банку валютний рахунок.

ФОП просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) яка дата виникнення податкового зобов’язання та складання податкової накладної за операціями з надання послуг з перевезення: дата проходження митного контролю автотранспортом, дата зарахування коштів в іноземній валюті чи дата конвертації валюти у гривню?;

2) в якому періоді оподатковуються зазначені грошові кошти, якщо перевезення здійснюється в одному місяці, а оплата в іншому?;

3) який код ставки (902 чи 903) застосовувати при складанні податкової накладної за операцією з постачання послуг з перевезення?;

4) якщо послуги будуть оплачуватися готівкою в іноземній валюті, то чи потрібно мати касовий апарат та як конвертувати валюту у гривню та визнавати дохід?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання послуг (у тому числі послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)  у встановлений ПКУ термін.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку № 1307 у графі 8 розділу Б податкової накладної зазначається код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються. Зокрема, у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, у графі 8 зазначається код ставки 902, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування – код ставки 903.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань та інформації, наданої у зверненні, ДПС інформує.

Щодо питань 1, 2

З урахуванням норм пункту 187.1 статті 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання товарів/послуг є дата події, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від замовника на рахунок платника податку - постачальника, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Як зазначено у зверненні, оплата послуг нерезидентом буде здійснюватися після фактичного надання таких послуг. Отже, якщо документ, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, оформлюється раніше дати отримання від нерезидента коштів в оплату таких послуг, то у даному випадку датою виникнення податкових зобов’язань буде дата оформлення такого документа, що засвідчує факт постачання послуг.

При цьому слід зазначити, що оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, а не грошові кошти, що отримуються платником податку. Податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями нараховуються на дату виникнення податкових зобов’язань, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ. Платник податку самостійно, з урахуванням обставин здійснення конкретних господарських операцій та первинних документів, якими вони оформлюються, визначає дату виникнення податкових зобов’язань за такими операціями.

Щодо питання 3

Місцем постачання послуг з перевезення, якщо такі послуги надаються перевізником – резидентом – платником ПДВ, відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ є митна територія України, отже, такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ. Якщо перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, то, з урахуванням норм підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, з метою оподаткування ПДВ таке перевезення вважається міжнародним перевезенням. У такому випадку операції з постачання послуг з міжнародного перевезення підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 0 відсотків та при складанні податкових накладних за такими операціями має застосовуватися код ставки 902.

В той же час, якщо перевезення, яке здійснюється платником податків, не відповідає встановленим ПКУ вимогам, при дотриманні яких таке перевезення вважається міжнародним, то операції з постачання послуг з таких перевезень  оподатковуються ПДВ на загальних підставах, та при складанні податкових накладних за такими операціями має застосовуватися код ставки 20.

Код ставки 903 зазначається у податкових накладних, що складаються за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. Слід зазначити, що ПКУ не передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання резидентами послуг з перевезення (у тому числі міжнародного).

Крім того ДПС інформує, що кожен конкретний випадок щодо складання податкових накладних (заповнення їх показників) має розглядатися з урахуванням суттєвих умов і обставин здійснення господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо питання 4

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).   

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається.

Норми Закону № 265 та ПКУ в частині незастосування РРО та/або ПРРО не розповсюджуються на операції, здійснені через банки в іноземній валюті за межами митної території України.

Водночас, питання не має практичного застосування згідно з текстом звернення, у якому зазначено, що всі розрахунки будуть здійснюватися шляхом перерахування коштів в іноземній валюті на спеціально відкритий валютний рахунок в банку.

Додатково ДПС повідомляє, що єдиною валютою для проведення розрахунків за товари, послуги (роботи) в Україні є гривня. Правила обігу готівкових коштів  в Україні встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Таким чином, законодавством України не передбачена можливість отримання оплати за надані послуги готівкою в іноземній валюті ФОП – резидентами України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).