Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДНIПРОПЕТРОВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2017 р. № 256/ІПК/04-36-12-32-20

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло лист щодо порядку оподаткування процентів, сплачених на користь резидента Республіки Кіпр, а також щодо реєстрації підприємства платником акцизного податку з реалізації пального та оподаткування податком з доходів фізичних осіб, керуючись ст.52 «Податкова консультація» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - Кодекс) у межах своєї компетенції і повноважень повідомляє.

1. Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу у разі здійснення резидентом або постійним представництво нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх погодження з України, викладений у ст.103 Кодексу.

Відповідно до п.103.2 ст.103 Кодексу, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати ' доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, а саме довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр діє Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція) яка ратифікована Україною 09.11.2012 та набрала чинності для України 07.08.2013. Положення цієї Конвенції застосовуються в україно - кіпрських відносинах з 01.01.2014 та чинні на теперішній час.

Згідно з п.1 ст.11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Відповідно до п.2 ст.11 Конвенції такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Положення п.1 и 2 ст.11 Конвенції не слід тлумачити як надання платнику податків права вибору, щодо того у якій з договірних держав буде здійснюватися оподаткування доходу у вигляді процентів. Згідно з положеннями цих пунктів обидві держави - держава, що є джерелом доходу у вигляді процентів та держава, яка отримує проценти, мають право на оподаткування такого виду доходу.

Таким чином, держава у якій виникають проценти має право на оподаткування таких процентів (якщо внутрішнім законодавством передбачено оподаткування такого виду доходу), але таке право обмежено, відповідно до п.2 ст.11 Конвенції ставкою 2 відсотки від загальної суми. Виплата доходу резиденту Республіки Кіпр у вигляді процентів, оподатковується за ставкою 2 відсотки, за умови, що резидент Республіки Кіпр є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, а статус його резидентства підтверджено відповідним документом.

2. Щодо реєстрації підприємства платником акцизного податку з реалізації пального.

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізацією пального для цілей розділу VI Кодексу є будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

У зверненні підприємство зазначає, що залучає за договором позички транспортний засіб працівника для використання в господарській діяльності. При цьому заправка зазначеного транспорту пальним підприємства здійснюється через АЗС.

Відносини на умовах договору позички регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

При цьому ст. 833 ЦКУ передбачено, що користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов’язаний користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Таким чином, при заправці власним пальним транспортного засобу, залученого підприємством як користувачем на умовах договору позички, здійснюється заправка транспорту, переданого користувачеві на певний строк, що не належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому підприємство (користувач) при здійсненні таких операцій не є особою, яка реалізує пальне.

У разі якщо підприємство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другомуп.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то до початку здійснення таких операцій він повинен зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

У випадку, коли фізична особа на підставі договору позики передала своє власне нерухоме (рухоме) майно іншому суб’єкту господарювання на безоплатній основі застосовуються наступні законодавчі норми.

Відповідно до ст.1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст.1049 ЦКУ позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами Кодексу, щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а саме п. 163.1 ст. 163 Кодексу, передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є:

— загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

— доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються підчас їх нарахування (виплати, надання);

— іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно із п. 164.1 ст. 164 Кодексу загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Враховуючи те, що фізична особа, передала на підставі договору позики власне нерухоме (рухоме) майно на безоплатній основі, тобто не отримує доходу, то об’єкта оподаткування у фізичної особи не виникає.