Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.08.2023 р. № 2600/ІПК/24-15-04-05-07

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення  щодо оподаткування операцій із отримання філією (відокремленим підрозділом) нерезидента обладнання, інших основних засобів (необоротних активів) та товарно-матеріальних цінностей від резидентів України, що перебувають в Реєстрі неприбуткових установ та організацій, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, заявник (далі – Філія) є відокремленим підрозділом нерезидента, що створений без статусу юридичної особи. Філію створено з метою представлення інтересів нерезидента в Україні та здійснення діяльності, що не суперечить статуту та цілям нерезидента – юридичної особи.

Філія діє на території України у відповідності до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та іншого чинного в Україні законодавства, а також у відповідності до статуту нерезидента – юридичної особи.

Цілями діяльності Філії є здійснення благодійної та гуманітарної діяльності через реалізацію програм та проектів нерезидента – юридичної особи на території України, а саме:

надання благодійної та гуманітарної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг;

здійснення протимінної діяльності (гуманітарне розмінування);

здійснення заходів для полегшення фізичних та психологічних страждань населення, що виникли внаслідок катастроф, особливо в районах, де конфлікти призводять до загибелі або поранень людей через наявність уламків військового спорядження або озброєння, таких як наземні міни, нерозірвані боєприпаси, запаси зброї і боєприпасів та інші залишки забруднення.

Для досягнення вищезазначених цілей, реалізації програм та проектів нерезидента – юридичної особи на території України, Філія планує отримувати обладнання, інші основні засоби (необоротні активи) та товарно-матеріальні цінності від резидентів України (в тому числі, благодійних фондів), що перебувають в Реєстрі неприбуткових установ та організацій.

Враховуючи вищевикладене, Філія просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи будуть вважатися доходами операції із отримання Філією міжнародної благодійної організації на баланс обладнання, інших основних засобів (необоротних активів) та товарно-матеріальних цінностей від резидентів, що перебувають в Реєстрі неприбуткових установ та організацій? Чи потребують зазначені операції подання звітності та сплати податків?

2.  У разі реєстрації Філією проекту міжнародної технічної допомоги чи є необхідним подання до податкових органів звітності (якої саме, які строки)?

Щодо питання 1

При розгляді звернення встановлено, що згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС, Філія та нерезидент (юридична особа), інтереси якої представляє Філія, поставлено на облік контролюючим органом без ознаки платника податку на прибуток. 

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, з питання щодо порядку формування та визнання в бухгалтерському обліку доходів, в тому числі, із отримання Філією на баланс обладнання, інших основних засобів (необоротних активів) та товарно-матеріальних цінностей від резидентів, що перебувають в Реєстрі неприбуткових установ та організацій,  доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Разом з цим, слід зазначити, що визначення «постійного представництва» в цілях оподаткування наведено у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Так, підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов’язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;

б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

в) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних із ним осіб – нерезидентів;

г) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів - утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.

Для цілей застосування підпунктів «а» і «б» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу при розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні, до повних послідовних або непослідовних календарних місяців тривалості проекту (або пов’язаних між собою проектів), виконання робіт або надання послуг нерезидентом в Україні додаються:

тривалість діяльності нерезидента в Україні, що здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів, та

тривалість діяльності пов’язаних осіб цього нерезидента в Україні, якщо така діяльність тісно пов’язана з діяльністю нерезидента, визначеною у підпунктах «а» і «б» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу підпункту, та здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які дорівнюють повному календарному місяцю або які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів.

Для цілей застосування підпунктів «в» і «г» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;

реалізація особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;

наявність в особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник – резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб – нерезидентів, які є пов’язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб – нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами.

Постійним представництвом не є:

а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента;

ґ) направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою.

Утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах «а» – «д» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, за умови, що такі види діяльності (їх комбінація) мають підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не є постійним представництвом.

Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів пов’язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів – пов’язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента – пов’язаної особи. Даний абзац застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів – пов’язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов’язаного бізнес-процесу.

Визнання особи контролюючою особою відповідно до положень статті 39 ² Кодексу не є постійним представництвом.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу.

Відповідно до пункту 133.3 статті 133 Кодексу нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Отже, якщо нерезидент (іноземна організація) не проводить господарську діяльність на території України через акредитоване представництво (відокремлений підрозділ) і таке представництво (відокремлений підрозділ) не відповідає визначенню «постійного представництва», наведеному у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, та/або нерезидент не отримує доходи із джерелом походження з України, то такий нерезидент не є платником податку на прибуток, не зобов’язаний реєструватися платником податку на прибуток та подавати звітність з цього податку разом з фінансовою звітністю.

Якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність в Україні, яка підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то нерезидент, який здійснює діяльність через таке представництво, повинен зареєструватися платником податку на прибуток, подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачувати податок до бюджету.

Крім того, слід зазначити, що кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2 статті 15 Кодексу).

При цьому, будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та усіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо питання 2

Пунктом 1.1 статті 1 Кодексу встановлено, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (пункт 3.2 статті 3 Кодексу).

Процедуру залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, в тому числі державної реєстрації, моніторингу проектів (програм), акредитації виконавців (юридичних осіб – нерезидентів), реєстрації представництва донорської установи в Україні регламентовано порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (далі – Порядок № 153).

Згідно з пунктів 11 – 13 Порядку № 153 проекти (програми) підлягають обов’язковій державній реєстрації. Державна реєстрація проектів (програм) є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України. Державна реєстрація проектів (програм) провадиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Відповідно пункту 23 Порядку № 153 у разі виникнення необхідності в реалізації права на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України, Секретаріат Кабінету Міністрів України надсилає у п’ятиденний строк після реєстрації проекту (програми) ДПС та Держмитслужбі копію реєстраційної картки проекту (програми) та копію плану закупівлі в електронному вигляді з метою інформування про наявність податкових пільг, передбачених законодавством та міжнародними договорами України в рамках реалізації проектів (програм).

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Кодексу податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2  статті 30 Кодексу.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу, платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 142.3 статті 142 Кодексу звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми – Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні, для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС.

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового (звітного) періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до Кодексу.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами і доповненнями), передбачає в Додатку ПЗ до рядка 05 ПЗ Декларації декларування розрахунку прибутку, що звільняється від оподаткування та підстав для застосування пільги.

Терміни подання податкових декларацій встановлено пунктом 49.18 статті 49 Кодексу, строки сплати податкового зобов’язання визначені статтею 57 Кодексу.

При цьому, звертаємо увагу, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій (стаття 36 Кодексу).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.