Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.08.2023 р. № 2520/ІПК/99-00-04-02-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань пов’язаних з декларуванням сум від’ємного значення податку на додану вартість (далі – ПДВ) до бюджетного відшкодування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариством у своєму зверненні повідомлено, що для здійснення діяльності з розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання, інших засобів тимчасового розміщення отримано в оренду та згідно протоколу електронного аукціону отримано право на придбання бази відпочинку (далі – основний засіб). У жовтні та листопаді 2020 року Товариством здійснено передплату за вказане майно в розмірі 30% від загальної вартості, при цьому, право власності Товариству мало перейти після остаточної сплати, яка була запланована на лютий 2021 року.

Крім того, Товариством зазначено, що стан основного засобу потребує поліпшення, у зв’язку з чим засновниками прийнято рішення про здійснення поточного ремонту за власні кошти, які внесені в статутний фонд. Станом на дату останнього зверненняТовариства реалізація товарів або послуг відсутня.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є придбання товару та отримання послуг з поліпшення основного засобу господарською діяльністю Товариства без отримання доходу в поточному періоді з метою отримання доходу в подальшому?

2. Чи має право підприємство претендувати на бюджетне відшкодування з ПДВ у разі попередньої оплати за товари/послуги, за умови відсутності доходу та попередньої оплати за основний засіб, який на момент декларування не є власністю Товариства?

3. Яким чином, а саме, якими документами, підприємству довести, що придбані товари та послуги для ремонту орендованих основних засобів є господарською діяльністю?

Щодо питання 1 та 3

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Разом з тим повідомляємо, що висновки з питань практичного використання норм податкового законодавства надаються контролюючим органом у індивідуальній податковій консультації на звернення платника податку виходячи із суті питань, порушених у такому зверненні. При підготовці відповіді на звернення платника податку не здійснюється аналіз господарських операцій платника, не проводиться оцінка правильності розуміння платником податку тих чи інших норм податкового законодавства, а також правомірності відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочної роботи).

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та третім пункту 198.6 статті 198 Кодексуне відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків здійснюється згідно з статтею 200 Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, відповідно до норм Кодексу при попередній оплаті за товари постачальникам – платникам ПДВ у платника податку виникає право на віднесення сум ПДВ, сплачених у складі такої оплати, до податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов’язаннями звітного (податкового) періоду дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.

При цьому, правомірність бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується виключно за результатами перевірки, що проводиться відповідно до Кодексу.

Крім того, відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексуплатник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватисяв операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому пункту 198.5 статті 198 Кодексу, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування пункту198.5 статті 198 Кодексу податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, інформуємо, на підставі пункту52⁸, підпункту69.9
пункту69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно Товариством, якому надано таку консультацію.