Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2023 р. № 2696/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку 3 групи планує надавати комплекс дистанційних консультаційних послуг на адресу іноземних замовників із використанням мережі інтернет. Оплати за надані послуги будуть здійснюватися в іноземній валюті. При цьому розглядаються варіанти проведення розрахунків за надані послуги через платіжну систему Wise (спочатку оплата буде поступати на бізнес-рахунок, відкритий на фізичну особу – підприємця в зазначеній системі, а вже після цього перераховуватиметься на банківський рахунок приватної особи в українському банку або залишатиметься на бізнес-рахунку.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи можна оплати за надані нерезидентам послуги отримувати на рахунок у системі Wise, відкритий на фізичну особу – підприємця в доларах? Та чи є такі розрахунки грошовими в контексті приписів пп. 292.1 та 292.6 ст. 292 Кодексу?

2. Чи потрібно даний рахунок реєструвати у ДПС та хто повинен це робити?

3. Чи необхідно кошти,  отримані на рахунок у системі Wise, відкритий на фізичну особу – підприємця в доларах, перераховувати на рахунок фізичної особи – підприємця в українському банку?

4. Коли в даному випадку виникає дохід – за датою надходження коштів на Wise рахунок чи в день їх надходження на банківський рахунок в українському банку?

5. Чи необхідно вносити зміни до реєстру платників єдиного податку щодо місця провадження господарської діяльності, враховуючи те, що зараз – «територія України», а будуть надаватись і консультаційні послуги нерезидентам із застосуванням мережі інтернет? Якщо так, то що повинно бути зазначено у реєстрі платників єдиного податку?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці можуть без обмежень самостійно провадити будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 43 ГКУ) .

Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України від 07 лютого 1991 року № 698-ХII «Про підприємництво» (частина друга ст. 5 Закону № 959).

Статтею 4 Закону № 959 передбачені види зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (далі – НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Щодо першого, третього та четвертого питань

Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Одночасно зауважуємо, що з метою застосування положень Закону № 2473 резидентами, зокрема, є фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).

Також слід зазначити, що особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено ст. 13 Закону № 2473.

Згідно з частиною другою ст. 13 Закону № 2473 у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ.

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запровадження цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення № 5).

Відповідно до п. 16 розділу I Положення № 5, розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пунктом 23 Положення № 5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

При цьому термін «товар» уживається у значенні, визначеному Законом № 959, відповідно до ст. 1 якого товар – це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) (п. 2 розділу І Положення № 5).

Виходячи із зазначеного, чинним законодавством не заборонено фізичним особам відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Водночас кошти за операціями суб’єктів господарювання – резидентів, зокрема, з експорту товарів (послуг), підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України.

Разом з тим порядок відкриття та використання рахунків (у тому числі щодо здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів) у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави.

Валютний нагляд та застосування заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства здійснюються згідно з нормами, врегульованими ст. ст. 11 та 15 Закону № 2473 відповідно.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, для фізичної особи – підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.

Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату їх отримання.

Датою отримання доходів є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника єдиного податку в Україні.

Крім того, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, може здійснювати розрахунки виключно у грошовій (готівковій та/або безготівковій) формі.

При цьому, якщо фізичною особою – підприємцем з метою здійснення підприємницької діяльності за кордоном відкривається рахунок в іноземному банку як на фізичну особу – громадянина, а не для підприємницької діяльності і на такий рахунок надходять кошти за надані послуги в межах такої діяльності, то дохід у вигляді отриманих коштів включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п. 164.4 ст. 164 Кодексу під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679), НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом № 679 та іншими законами України.

НБУ виконує функції, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій (ст. 7 Закону № 679).

Враховуючи зазначене, з питань здійснення розрахунків за допомогою платіжних систем PayPal, Revolut, Paysera, Wise та віднесення таких розрахунків до безготівкових доцільно звернутись до НБУ.

Щодо другого питання

Відповідно до п. 69.1 ст. 69 Кодексу банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей відкривають відповідні рахунки / електронні гаманці, передбачені законодавством України, зокрема платникам податків – фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком, іншою фінансовою установою, небанківським надавачем платіжних послуг, емітентом електронних грошей відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків.

Банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку / електронного гаманця платника податків – юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку / електронного гаманця (п. 69.2 ст. 69 Кодексу).

В Україні надання банками та їх філіями інформації про відкриття/закриття та наявність рахунків, відкритих клієнтам банків – платникам податків, здійснюється відповідно до статей 20, 69 Кодексу та Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за № 1058/27503 (далі – Порядок), ст. 62 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

Згідно з п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Кодексу контролюючі органи мають право  отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ НБУ, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом № 2121 та Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до п. 5 розділу I Порядку банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків до контролюючого органу, у якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку.

Таким чином, нормами Кодексу та іншими нормативно-правовими актами України не встановлено обов’язку подання до контролюючого органу самозайнятими особами повідомлення про відкриття або закриття рахунків в іноземних банках та інших фінансових установах за межами України.

Щодо п’ятого питання

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 299.7 ст. 299 Кодексу інформація щодо місця провадження господарської діяльності вноситься до реєстру платників єдиного податку.

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 Кодексу).

Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308 (далі – Наказ № 308).

Отже, фізична особа – підприємець, яка виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватись вимог ст. 298 Кодексу та зазначати у Заяві обов’язкові відомості, у тому числі «Місце провадження господарської діяльності».

Якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку планує здійснювати діяльність у заздалегідь не визначених місцях (надання послуг, торгівля на виставках, ринках), то у графі «Область, район, населений пункт» поля 6 «Місце провадження господарської діяльності» Заяви зазначається: «Виконання робіт чи надання послуг на території та за межами України (експорт)» та/або «Поставка товарів на території та за межами території  України (експорт)». При цьому інші графи поля 6 Заяви не заповнюються.

Зауважуємо, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснювалося з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.