Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.08.2023 р. № 2446/ІПК/99-00-21-02-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товаристващодо відображенняв Додатках МПЗ-З та МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) земельних ділянок, які віднесені до категорії земельсільськогосподарського призначення, щодо яких відсутні кадастрові номери,з метою визначення мінімального податкового зобов’язання та сплати податку на прибуток підприємств, і керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

За інформацією, наведеною у зверненні, на балансі у Товариства обліковуються земельні ділянки, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, але немає кадастрового номера земельної ділянки, а категорія земельної ділянки визначена згідно даних Державного акта на земельну ділянку.

З огляду на викладене,з метою правильності складанняДекларації та відображення у Додатках МПЗ та МПЗ-З до рядка 06.2 МПЗ Декларації інформації про земельні ділянки, Товариство просить надати роз’ясненняз наступних питань:

1. Чи складається Додаток МПЗ-З, якщо немає кадастрового номера земельної ділянки, а категорія земельної ділянки визначена згідно даних Державного акта на земельну ділянку?

2. Якщо отримується позитивний результат, при розрахунку мінімального податкового зобов’язання, який переноситься до рядка06.2 МПЗ «Податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов’язання» Декларації при наявності місцезнаходження земельних ділянок сільськогосподарських угідь не за основним місцем знаходження платника податку на прибуток підприємств, сплата позитивного результату здійснюється однією сумою по результату рядка 17 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» Декларації за місцем знаходження юридичної особи чи потрібно сплачувати податок за місцем знаходження земельних ділянок?

Щодо питання 1.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п.п. 141.9.2 або 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України11 листопада 2015 року за № 1415/27860(у редакції наказу Міністерства фінансів Українивід 20.02.2023 № 101)зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексупідставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається відповідно до ст. 38-1 Кодексу.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38-1.1.1, 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38-1 Кодексу та зазначається у Додатку МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації. Розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок зазначається в Додатку МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації.

Відповідно до п. 38-1.2 ст. 38-1Кодексу мінімальне податкове зобов’язання не визначається, зокрема, дляземельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (абзац сьомий п. 38-1.2 ст. 38-1Кодексу).

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи (абзац восьмий п. 38-1.2 ст. 38-1Кодексу).

Отже, при визначенні мінімального податкового зобов’язання платник податків повинен заповнювати Додаток МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації із відображенням земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та у графі «Кадастровий номер земельної ділянки» Додатка МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації може зазначити дані, зокрема, державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю), інших правовстановлюючих документів щодо земельних ділянок, у разі відсутності кадастрових номерів таких земельних ділянок.

Щодо питання 2.

Згідно з п.п. 141.9.5 п. 141.9 ст. 141 Кодексу при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник податку зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення та сплатити таку збільшену суму податку до бюджету в порядку та строки, визначені Кодексом для сплати податку на прибуток підприємств.

У разі визначення платником податку від’ємного значення об’єкта оподаткування у податковому (звітному) році позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені Кодексом для сплати податку на прибуток підприємств.

Сума податку на прибуток підприємств у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Пунктом 64 підрозділу 10 розділу ХХ«Перехідні положення» Кодексу встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

Таким чином, загальна сума мінімального податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарськихугідь, визначається в цілому по платнику податку – юридичній особі в Декларації, що подається такою особою за податковий (звітний) рік, починаючи з 2022 року.

Водночас, положеннями п. 64.7 ст. 64 Кодексу передбачено, що великий платник податків, щодо якого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, передбачені Кодексом, за новим місцем обліку.

У зв’язку з зазначеним, сплата мінімального податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарськихугідь, здійснюється за місцем знаходження (обліку) юридичної особи – платника податку на прибуток підприємств, а великими платниками податків, які переведені на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган –за місцем знаходження (попереднього обліку) юридичної особи – платника податку.

Також зазначаємо, що згіднозп.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб.

Сума мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені п.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Згідно зп.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, до 01.08.2023 зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію(п. 52.2 ст. 52 Кодексу).