Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2023 р. № 2303/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Представництва, надіслане до ДПС листом Головного управління ДПС у м. Києві, щодо порядку формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Нерезидент, яким створено Представництво, переміг у тендері та уклав договір з ТОВ (далі – Постачальник) на постачання товару державному підприємству. Фінансування за цим договором здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за рахунок власних коштів Нерезидента.

Для виконання умов договору Нерезидент став на облік в ГУ ДПС у м. Києві та зареєстрував Представництво на території України. Ними були відкриті окремі банківські рахунки. Вартість обладнання та послуг, що придбаються для виконання договору, нерезидент може сплачувати як з власного поточного рахунку в національній валюті, так й з рахунка Представництва.

Частину обладнання Нерезидент повинен придбати за кордоном та ввозити на територію України в митному режимі імпорту. Оплата за кордон в іноземній валюті може проводитись лише через рахунок Нерезидента, оскільки проводити такі операції Представництву заборонено законодавством України.

Нерезидент та Представництво були зареєстровані у якості платників ПДВ з 01.01.2022. Нерезидент за рахунок власних коштів оплатив постачальнику-резиденту, що є платником ПДВ, вартість поставленого обладнання, алеПостачальник не зміг зареєструвати податкову накладну на Нерезидента, оскільки реєстрація його в якості платника ПДВ була анульована з дати реєстрації платником ПДВ (01.01.2022, оскільки ЗАТ взято на облік у контролюючому органі як нерезидента, який здійснює діяльність через постійні представництва тим самим, відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, відсутній в переліку осіб для цілей розділу V ПКУ за рішенням контролюючого органу у серпні 2022 року).

Враховуючи вищевикладене, Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи може Постачальник, що є платником ПДВ, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну на Представництво, у разі якщо оплата за обладнання була здійснена з поточного рахунку Нерезидента, після оформлення додаткової угоди?;

2) чи можеНерезидент здійснювати оплату постачальникам, що розташовані за межами митної території України, валютними коштами, а Представництво включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при його митному оформленні, та здійснювати подальше постачання обладнання державному підприємству на митній території України?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі - МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ і пункт 2 статті 1 розділу I МКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б» і «в», пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ;

ввезення товарів на митну територію України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права за розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Так, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця та покупця товарів/послуг (підпункти «в» і «д» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

Пунктом 201.8 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1307, податкову накладну складає, зокрема особа, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до підпунктів «а» і «ґ» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно з абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 розділу V ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Враховуючи викладене, та виходячи з аналізу норм ПКУ, МКУ, інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН особою, яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг, та лише за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, або ввезення товарів на митну територію України мають особи, що зареєстровані у якості платників ПДВ та якими фактично здійснюються такі операції, на підставі належним чином оформлених податкових накладних або митних декларацій.

Щодо питання 2

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 розділу V ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 розділу V ПКУ визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ). Відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Таким чином, якщо при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

При цьому фактична оплата іншою особою, а не імпортером, вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту такого імпортера (пункт 187.11 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.