Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.08.2023 р. № 2364/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула зверненняФОП щодо порядку формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, фізичною особою – підприємцем – платником ПДВ, який провадить діяльність з вантажних перевезень, було придбано транспортний засіб (напівпричіп до вантажного автомобіля), з метою використання при здійсненні господарської діяльності.Кошти в оплату вартості транспортного засобу було сплачено з рахунка фізичної особи – підприємця. Постачальником за операцією з постачання такого транспортного засобубуло складено на фізичну особу – підприємцята зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) відповідну податкову накладну.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо права фізичної особи – підприємцявключити до податкового кредиту суми ПДВ за такою податковою накладною.

Загальні положення про право власності регулюються Главою 23 (статті 316-327) Книги третьої Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі статтею 318 ЦКУ суб'єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦКУ, а саме фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Отже, фізична особа – підприємець ЦКУ не визначається як суб’єкт права власності.

Крім того, право приватної власності закріплено статтею 325 ЦКУ, відповідно до якої суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Таким чином, з урахуванням норм ЦКУ право власності (у тому числі приватної) не може бути оформлене на фізичну особу – підприємця.

В той же час згідно з пунктом 1 статті 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)(пункт 188.1 статті 188 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1  статті 193 Кодексу,  протягом такого звітного періоду,  зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Стаття 198 Кодексу, яка регулює питання формування податкового кредиту, не встановлює жодних обмежень чи відмінностей щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту у залежності від виду платника податку (юридична особа чи фізична особа – підприємець) або його форми власності.

Отже, порядок формування податкового кредиту, визначений статтею 198 Кодексу, є єдиним для усіх платників ПДВ. Підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг (у тому числі складена на фізичну особу – підприємця).

З огляду на зазначене, фізична особа – підприємець– платник ПДВ при придбанні нею транспортного засобу має право включити до податкового кредиту суму ПДВ на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, складеної на таку фізичну особу – підприємця постачальником (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених Кодексом). 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).