Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.08.2023 р. № 2365/ІПК/99-00-21-03-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов’язаних із придбанням облігацій внутрішньої державної позики України і виплатою дивідендів, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненнях, Товариство здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі фармацевтичними товарами. Учасниками Товариства є як фізична, так і інша юридична особа.
Товариство має намір здійснити придбання облігацій внутрішньої державної позики України. При цьому Міністерство фінансів України розміщує такі облігації через Національний банк України.
За результатами фінансового року Товариством здійснюється виплата дивідендів. Існує ймовірність, що частина дивідендів може бути виплачена не у грошовій формі, а у вигляді облігацій внутрішньої державної позики України.
З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) які обов’язки зі сплати податків виникатимуть у Товариства при виплаті дивідендів учасникам (фізичній, юридичній особі) у вигляді облігацій внутрішньої державної позики України?;
2) чи виникатимуть у Товариства податкові зобов’язання зі сплати ПДВ при виплаті дивідендів учасникам (фізичній, юридичній особі) у вигляді облігацій внутрішньої державної позики України?;
3) щодо визначення терміну «емітент» для цілей застосування норм підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ;
4) щодо можливості формування Товариством податкового кредиту за операціями з придбання облігацій внутрішньої державної позики України у первинних дилерів, які є зберігачами та клієнтами депозитарію Національного банку України;
5) щодо можливості формування Товариством податкового кредиту за операціями з придбання облігацій внутрішньої державної позики України в інших депонентів клієнтів депозитарію Національного банку України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов'язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, регулюються Законом України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480).
Емітент - це юридична особа, територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, держава в особі уповноважених нею органів державної влади, міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за такими цінними паперами перед їх власниками (стаття 4 Закону № 3480).
Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. Цінні папери за порядком їх розміщення або видачі поділяються на емісійні або неемісійні. До емісійних цінних паперів належать, зокрема, державні облігації України (стаття 8 Закону № 3480).
Облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов'язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) (стаття 11 Закону № 3480).
Державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України та облігації зовнішніх державних позик України. Облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішньої державної позики України може бути визначена в іноземній валюті (стаття 16 Закону № 3480).
Відповідно до пунктів 3 і 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про розміщення (емісію) облігацій внутрішніх державних позик» (далі – Постанова № 80):
емітентом та суб’єктом, який розміщує короткострокові державні облігації, середньострокові державні облігації, короткострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації з достроковим погашенням, номіновані в іноземній валюті, середньострокові та довгострокові державні облігації з індексованою вартістю, довгострокові державні облігації, довгострокові державні облігації з достроковим погашенням і довгострокові амортизаційні державні облігації згідно з основними умовами та порядком, затвердженими Постановою № 80, виступає Міністерство фінансів України;
генеральним агентом з обслуговування розміщення (емісії) та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій є Національний банк України.
Положення про інститут первинних дилерів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 363 (далі – Положення № 363).
Первинними дилерами є визначені Міністерством фінансів України фінансові установи, які взяли на себе зобов'язання співпрацювати з Міністерством фінансів України у частині розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в обмін на виключне право участі у розміщеннях облігацій внутрішніх державних позик та переважне право брати участь в інших операціях, що проводить Міністерство фінансів України з такими облігаціями (пункт 2 Положення № 363).
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 2275 виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (частина друга статті 26 Закону № 2275).
Згідно з підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПКУ, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпункту 57.11.1 пункту 57.11 статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 розділу ІІІ ПКУ.
Згідно з підпунктом 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 вказаного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 розділу ІІІ ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 пункту 57.11 статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до статті 39 розділу І ПКУ контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 розділу ІІІ ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 розділу ІІІ ПКУ.
Відповідно до підпункту 57.11.3 пункту 57.11 статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 вказаного пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:
на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 вказаного пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;
фізичним особам.
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб
Правові основи оподаткування податком на доходи фізичних осіб встановлено розділом IV та підрозділом 1 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема:
пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ) (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ);
інші доходи, крім зазначених у статті 165 розділу IV ПКУ (підпункт 164.1.20 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ).
Пасивні доходи для цілей розділу IV ПКУ – це доходи, отримані у вигляді, зокрема, дивідендів (підпункт 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Порядок оподаткування дивідендів передбачено пунктом 170.5 статті 170 розділу IV ПКУ, відповідно до підпункту 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.
Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (підпункт 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 розділу IV ПКУ).
Доходи, зазначені у пункті 170.5 статті 170 розділу IV ПКУ, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 розділу IV ПКУ).
Згідно з підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ ставку податку встановлено у розмірі 18 відсотків – для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ.
Так, відповідно до підпункту 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) ставка податку встановлюються у розмірі 5 відсотків.
Підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ визначено, що доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ, тобто 9 відсотків.
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV ПКУ.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до підпунктів 196.1.1 та 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:
випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону;
виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.
Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.
Відповідь на питання 1 (у частині оподаткування податком на прибуток підприємств)
Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів учасникам - фізичним особам.
У разі виплати дивідендів учасникам – юридичним особам, у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 пункту 57.11 статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ), базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до статті 39 розділу І ПКУ контрольованими.
Водночас ДПС зазначає, що різниці за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів визначені пунктом 141.2 статті 141 розділу ІІІ ПКУ.
Відповідь на питання 1 (у частині оподаткування податком на доходи фізичних осіб)
Дохід у вигляді дивідендів, нарахований суб’єктом господарювання оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною відповідно до статті 167 розділу IV ПКУ, в залежності від системи оподаткування на якій перебуває такий суб’єкт, та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
При цьому юридична особа – платник податків повинна виконати усі функції податкового агента, передбачені ПКУ.
Відповідь на питання 1 (у частині оподаткування ПДВ) і 2
Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.
З огляду на норми, визначені підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, операція з виплат дивідендів, зокрема у вигляді цінних паперів (у тому числі облігацій внутрішньої державної позики України), яка здійснюється емітентом, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
За такою операцією обов’язку щодо нарахування та сплати ПДВ не виникає.
Разом з цим, наявної у зверненні інформації недостатньо для надання у повній мірі відповіді на питання 1 (у частині оподаткування ПДВ) і 2, а тому, у разі необхідності, Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, яке міститиме розширений опис (у тому числі інформацію щодо статусу та відображення у бухгалтерському обліку операцій з придбання облігацій внутрішньої державної позики України та операцій з виплати дивідендів у вигляді таких облігацій) та відповідні матеріали, що стосуються таких операцій.
Відповідь на питання 3
Оскільки термін «емітент» не визначено у ПКУ, то для цілей застосування норм підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ необхідно використовувати такий термін у значенні, встановленому іншими законами, зокрема Законом № 3480.
Відповідь на питання 4 і 5
З огляду на норми, визначені підпунктом 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, операція з продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів (у тому числі облігацій внутрішньої державної позики України), що випущені в обіг (емітовані), зокрема Національним банком України та/або Міністерством фінансів України (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику), яка здійснюється відповідним суб’єктом (наділеним правами здійснювати такий продаж цінних паперів) згідно з вимогами чинного законодавства не є об’єктом оподаткування ПДВ.
За операцією з придбання цінних паперів (у тому числі облігацій внутрішньої державної позики України), що випущені в обіг (емітовані), зокрема Національним банком України та/або Міністерством фінансів України (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику), у відповідного суб’єкта, наділеного згідно з вимогами чинного законодавства правами здійснювати продаж таких цінних паперів, підстав для формування податкового кредиту у покупця (платника ПДВ) не виникає.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
