Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2023 р. № 2437/ІПК/26-15-04-05-07

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення                              щодо уповноваження Представництва на подання декларації з податку на прибуток підприємств за нерезидента,права вважати перераховані Представництву кошти на виконання проекту міжнародної технічної допомоги цільовим фінансуванням, періоду визнання доходів та визначення фінансового результату відповідно до пункту 17 П(С)БО 15 «Дохід»та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодексу), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до наданої інформації, Представництвозареєстровано в Міністерстві економіки України без права юридичної особи, представляє на території України інтереси материнської компанії та взятона податковий облік за основним місцем обліку. Нерезидент, материнська компанія, яка здійснює в Україні діяльність через постійне представництво, також взята на облік і є платником податку на прибуток.

Представництво, яке представляє інтереси нерезидента на території України виконує проект міжнародної технічної допомоги за рахунок нерезидента і від його імені. Проект міжнародної технічної допомоги зареєстровано в Секретаріаті Кабінету Міністрів України. Партнером за даним проектом є Уряд США через Агентство США з міжнародного розвитку (міжнародний договір – Угода між Урядом України і Урядом Сполучених ШтатівАмерики про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992). Найменування проекту: «Проект сталого розвитку національних систем охорони здоров’я», реципієнт за даним проектом є державне підприємство.

Враховуючи вищевикладене, Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право нерезидент уповноважити Представництво, не тільки сплачувати податок на прибуток у разі його нарахування, а й правом подавати декларацію з податку на прибуток?

2. Чи має право нерезидент, виконуючи проект міжнародної технічної допомоги та чітко слідуючи умовам угоди з партнером з розвитку та вимогам статті IV «Використання допомоги» Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992, перераховані до Представництва кошти на виконання проекту міжнародної технічної допомоги вважати цільовим фінансуванням і відповідно до пункту 17 П(С)БО 15 «Дохід» визнавати доходи протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування за проектом міжнародної технічної допомоги?Відповідно, визначати фінансовий результат від здійснення діяльності в рамках проекту міжнародної технічної допомоги за правилами встановленими у пункті 17 П(С)БО 15 «Дохід» та у відповідності до облікової політики, яка встановлена в Представництві?

Щодо питання 1

Відповідно до підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексуплатниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу.

Згідно з пунктом 64.5 статті 64 та пункту 60 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

У відповідності до вимог пункту 60 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексупредставництва не є платником податку на прибуток з моменту реєстрації таким платником нерезидента.

Згідно з пунктом 4.11 інформаційного листа ДПС № 20 «Щодо виконання нерезидентами обов’язків щодо взяття на податковий облік, а також реєстрації платниками податку на прибуток в Україні з 1 січня 2021 року», опублікованого на офіційному веб-сайті ДПС 30 квітня 2021 року, нерезидент, який поставлений на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва є правонаступником щодо всіх податкових активів і зобов’язань такого постійного представництва, в тому числі тих, які виникли в податкових періодах, у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

Тобто, після взяття на облік іноземної компанії, обов’язок подання декларації з податку на прибуток переходить до нерезидента як правонаступника свого постійного представництва.

Пунктом 36.4 статті 36 Кодексупередбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. При цьому, згідно з пунктом 36.5 статті 36 Кодексу, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Кодексу, представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Також, поняття представництва визначено в Цивільному кодексі Українивід 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦКУ).

Так, згідно статті 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦКУ визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, нерезидент може наділити повноваженнями з подання декларації з податку на прибуток свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ, зокрема постійне представництво за умови що такий суб’єкт господарювання є представником платника податку на прибуток із підтвердженням відповідних повноважень.

 

 

Щодо питання 2

Що стосується права нерезидента вважати перераховані Представництву кошти на виконання проекту міжнародної технічної допомоги в рамках Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992 цільовим фінансуванням, періоду визнання доходів та визначення фінансового результату відповідно до пункту 17 П(С)БО 15 «Дохід»,слід зазначити наступне. 

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями Кодексу.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (пункт 3.2 статті 3 розділу І Кодексу).

Угода між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво (далі – Угода) підписана 07.05.1992 та набула чинності07.05.1992 року.

Відповідно до статтіІ «Податки та інші збори» Угоди, товари, поставки та інше майно, що надається або використовується у зв’язку з програмами допомоги Сполучених Штатів, можуть імпортуватися, експортуватися або використовуватися в Україні із звільненням від будь-яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інших аналогічних податків або зборів, що накладаються Україною або будь-якою її організацією. 

Будь-яка урядова або приватна організація Сполучених Штатів, що несе юридичну відповідальність за здійснення програм допомоги Сполучених Штатів, та будь-які співробітники такої приватної організації, які не є громадянами або не мешкають постійно в Україні і які перебувають тут у зв’язку з виконанням цих програм, звільняються (1) від будь-яких прибуткових податків, відрахувань на соціальне забезпечення або інших податків, що їх накладає Україна або будь-яка її організація, з доходів, одержаних у зв’язку із здійсненням програм допомоги Сполучених Штатів та (2) виплат будь-яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інших аналогічних податків або зборів на власне або домашнє майно, що ввозиться, вивозиться або використовується в Україні для особистого користування цих співробітників або членів їхніх сімей. 

Доступ і рух літаків та суден, які використовуються Урядом Сполучених Штатів або від його імені в зв’язку з програмами допомоги Сполучених Штатів в Україні, звільняються від плати за посадку, навігаційних зборів, портових зборів, плати за прохід та інших подібних зборів, що накладаються Україною або будь-якою її організацією. 

При цьому, відповідно до статті IV «Використання допомоги» Угоди, будь-які товари, поставки або інше майно, що надається в рамках програм допомоги Сполучених Штатів, використовуватимуться виключно для цілей, погоджених між Урядами Сполучених Штатів Америки та України. Якщо використання будь-яких товарів, поставок або іншого майна здійснюється для інших цілей, ніж тих, що були погоджені в рамках таких програм, чого можна було б обґрунтовано не допустити відповідним рішенням Уряду України, то Уряд України на прохання відшкодовує у доларах Сполучених Штатів Уряду Сполучених Штатів Америки суму, виплачену за ці товари, поставки або інше майно. Уряд Сполучених Штатів Америки може на власний розсуд використати відшкодовану суму для фінансування інших витрат на діяльність, пов’язану з цією допомогою.

Згідно з абзацом першим пункту44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу третього частини п’ятої статті 8 Закону № 996 підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Таким чином, з питань належності здійснених операцій доцільового фінансування, періоду визнання доходів та визначення фінансового результату відповідно до пункту 17 П(С)БО 15 «Дохід» з урахуванням правил міжнародного договору доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.  

Пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.