Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2023 р. № 2308/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлової нерухомості
(далі – Об’єкти), яка розташована в житлових багатоквартирних будинках, а також у виробничому корпусі, за які справляє податок на нерухоме майно, відмінне  від земельної ділянки. Права власності на земельні ділянки, на яких розташовані Об’єкти (далі – Ділянки), Товариством не оформлені.

Товариство, посилаючись на норми узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 6 липня 2018 року № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю» (далі – Узагальнююча консультація) запитує про наявність у нього, як власника Об’єктів, податкового обов’язку справляння Податку за Ділянки, а також про можливість уточнення податкових зобов’язань з Податку.

         Положеннями статті 269 Кодексу визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

          Об'єктом оподаткування Податком є земельні ділянки та земельні частки (паї), які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).

.    Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

          Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс), яким  регулюються відносини в сфері земельного права, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

          Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі (далі – Держкадастр) в порядку, встановленому Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Держкадастрі тощо.

         З огляду на вказане, суб’єкт господарювання – власник Об’єкту, що розташований на Ділянці, не є платником Податку відповідно до статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав у такого суб’єкта на зазначену земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному Законом.

         Що стосується особи, яка володіє Об’єктом у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному Законом.

       Тому, безпосереднім платником Податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Слід зазначити, що право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобов’язання з Податку шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності встановлених статтею 102 Кодексу) визначено статтею  50 Кодексу

Звертаємо увагу, що відповідно пункту 102.9 статті 102 Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків  (у тому числі строк надання індивідуальних податкових консультацій), визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.