Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.08.2023 р. № 2338/ІПК/99-00-21-02-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту на отримання податкової консультації щодо відповідності Товариства до визначеного згідно із законодавством поняття «страховика» та відображення показників в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств  та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що діяльність Товариства  регулюється Законом України від  20 грудня 2016 року  № 1792 «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту» (далі – Закон № 1792).

Згідно частини першої статті 9 Закону № 1792 Товариство має особливий статус та його діяльність щодо страхування, перестрахування та надання гарантій не потребує ліцензування.

Поняття «страховик» визначено у статті 2 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85), преамбулою якого зазначено, що дія Закону № 85 не поширюється на діяльність Товариства.

Також, Товариство зазначає, що у 2019 році та 9-ти місяцях 2020 року здійснювалося за загальними правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

В розділі «Особливі відмітки» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств Товариство за 9 місяців 2020 року не зазначено страховик.

В той же час, у четвертому кварталі 2020 року Товариством було укладено два договори страхування.

Враховуючи викладене, у Товариства виникають питання:

1.     Чи є Товариство страховиком в розумінні положень Кодексу?
2. Оскільки, згідно частини першої статті 984 Цивільного кодексу України Товариство не є страховиком (не має підстав для зазначення «страховик» у розділі «особливі відмітки» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств Товариства за 12 місяців року), - то чи буде вірним не відображати у рядку 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 12 місяців року доходу за договорами страхування, співстрахування і перестрахування Товариства?
3. Чи вірним буде (без зазначення «страховик» у розділі «Особливі відмітки» декларації Товариства за 12 місяців року) відображати у рядку 01 декларації за 12 місяців року доходу від будь-якої діяльності (у тому числі доходу від зароблених страхових премій, формування яких передбачено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26 лютого 2020 року № 331 «Про затвердження Положення про склад страхових резервів, Правил формування та використання страхових резервів і Положення про страхові тарифи Товариства), що потім включається до фінансових результатів до оподаткування відображається у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 12 місяців?        

Щодо питання 1.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І Кодексу).

Слід зазначити, що положення Кодексу не містить визначення страховика.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом № 85.

Відповідно до статті 2 Закону № 85 страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених Законом № 85, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі – страховик – резидент).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів   (стаття 1 Закону № 85).

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (стаття 12 Закону № 85).

Законом України від 24 березня 2022 року № 2154-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення ефективного функціонування Товариства» (далі – Закон № 2154), який набрав чинності 07 квітня 2022 року, назву Закону № 1792 було викладено у наступній редакції: «Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності», а також внесено зміни до деяких Законів України, зокрема, Закону № 85 та Закону № 1792.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону № 85 (з урахуванням змін, внесених Законом № 2154) Товариство вважається страховиком - резидентом  із спеціальним статусом.

Також, абзацом третім преамбули Закону № 85 визначено, що дія цього Закону поширюється на діяльність Товариства в частині укладення, виконання та припинення договорів страхування та перестрахування, що укладаються Товариством при здійснені діяльності із страхування та перестрахування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1792 Товариство є страховиком із спеціальним статусом, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на здійснення діяльності Товариства, що включає страхування, перестрахування, надання гарантій. Порядок видачі та анулювання ліцензії встановлюється Національним банком України за погодженням з уповноваженим органом управління.

Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг затверджено постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153  (далі – Положення 153).

Підпунктом 6 пункту 65 глави 5 розділу ІІ Положення № 153 визначено, що Національний банк України видає ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, у сфері страхування.

Враховуючи викладене, щодо питання віднесення Товариства до страховика доцільно звернутись до Національного банку України.

Щодо питання 2.

Особливості оподаткування страховиків встановлені пунктом 141.1 статті 141 Кодексу.

Згідно із підпунктом 141.1.1 пункту 141.1 статті 141 Кодексу страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу. Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в підпункті 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136  Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування. Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об’єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 і 136.2.2 пункту 136.2 ст. 136 цього Кодексу, не включаються (підпункт  141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу).

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).

Для відображення об’єктів оподаткування визначених пунктом 141.1 статті 141 Кодексу в Декларації передбачені рядки 07, 07.1, 07.2 та 08, які заповнюються у разі здійснення у звітному (податковому) періоді діяльності за договорами страхування, перестрахування  із зазначенням у полі 10 «Особливі відмітки» заголовної частини Декларації позначки «страховика».

Щодо питання 3.

Відповідно до підпункту 134.1.1  пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Крім того, згідно з підпунктом 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 Кодексу (пункт 137.2 статті 137 Кодексу).

Таким чином, дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2  пункту 141.1 статті 141 Кодексу, є об’єктом оподаткування, з якого визначається податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів , витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Отже, враховуючи правила бухгалтерського обліку, суми доходів по операціях із страхування враховуються у складі рядка 01 Декларації при обчисленні суми доходу від будь-якої діяльності та у рядку 02 Декларації при обчисленні фінансового результату до оподаткування.

Водночас повідомляємо, що відповідно до частини другої статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, тому з питань порядку формування доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, в тому числі, по операціях за договорами страхування, співстрахування і перестрахування та доходів по операціях від зароблених страхових премій доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Разом з цим ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у                                            Запиті № 06/01/2021 від 13 січня 2021 року, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу до 01серпня 2023 року для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.