Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.09.2023 р. № 2865/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо питань оподаткування операцій з продажу інвестиційного активу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації,статутний капітал заявника повністю сформований за рахунок внесків трьох учасників: 90% - товариство – нерезидент та по 5%  - дві фізичні особи – резиденти України.

Учасник-нерезидент планує вихід із товариства. Учасник-нерезидент не може надати документи, які підтверджують купівлю-продаж частки у статутному капіталі та її вартість, що не дає можливості правильно розрахувати інвестиційний прибуток учасника-нерезидента.

Виходячи із викладеного вище, заявник запитує:

1. Які будуть податкові та законодавчі наслідки, якщо товариство передбачить статутом наступні особливі умови:

- погашення заборгованості перед учасником протягом 3 років;

- незалежний оцінювач не залучається для визначення ринкової вартості;

- сума яка належить учаснику до виплати менше номіналу частки? Чи призведе це до збільшення додаткового капіталу?

2. Чи обов’язково залучення незалежного оцінювача для визначення ринкової вартості частки? Чи можуть учасники при виході учасника-нерезидента, самостійно затвердити статутом вартість його частки?

3. На субрахунку 421 «Емісійний дохід» відображається прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу. Чи не підлягає оподаткуванню податком на прибуток емісійний дохід, що виник у результаті виходу учасника та виплати частки, що менша за номінальну вартість? Чи не виникає обов’язок збільшувати на суму емісійного доходу статутний капітал товариства, якщо ні – на які цілі та у які терміни товариство може використовувати емісійний дохід?

4. Як вищевказані операції відобразити в бухгалтерському та податковому обліку?

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

До компетенції загальних зборів учасників, зокрема, належать: зміна розміру статутного капіталу товариства; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів (пункти 3, 5, 12 частини другої ст. 30 Закону № 2275).

Відповідно до частини першої ст. 12 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства(частина друга Закону № 2275).

Частиною першою ст. 19 Закону № 2275 встановлено, що товариство має право зменшити свій статутний капітал.

При цьому, у разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частина друга ст. 19 Закону № 2275).

Для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників (частина п’ята ст. 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV  «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Підпунктом 14.1.90 п.14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.«а»п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (п.п. «е»п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті «е»п.п. 141.4.1 п. 141.4 Кодексу, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу(абзац одинадцятийп.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Отже, у разі якщо юридична особа-нерезидент здійснює продажсвоєї частки в статутному капіталі юридичної особи - резидента України, то така операція оподатковується за ставкою в розмірі 15 відсотків та податок сплачується покупцем – резидентом України під час такої виплати (покупки), якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Водночас, відповідно до абзацу сьомогоп.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

При здійсненні виплати на користь засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником базою оподаткування для податку на дохід нерезидента є сума, на яку відбулося зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи, у частині, пропорційній частці нерезидента у статутному капіталі юридичної особи.

Така виплата підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Крім того повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з капіталом юридичної особи, у тому числі емісійного доходу, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення або скасування воєнного стану на території України, до 01.08.2023 зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).