Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2023 р. № 2904/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування операції з постачання товару, оплата за який здійснюється нерезидентом, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством укладено тристоронній Меморандум, згідно з яким Товариство здійснює безоплатне постачання товару (швидкоспоруджуваний павільон – тимчасове укриття «Захист») комунальному підприємству. Оплата за такий товар здійснюється благодійним фондом – нерезидентом, який не має постійного представництва в Україні, на валютний рахунок Товариства. Згідно з умовами Меморандуму, першою подією буде попередня оплата за товар, другою подією – передача такого товару.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) ставки ПДВ, за якою оподатковується зазначена операція;

2) дати виникнення податкових зобов’язань за операцією;

3) особи, на яку у даному випадку необхідно складати податкову накладну;

4) необхідності складання розрахунку коригування у разі, якщо на дату передачі товару отримувачу змінюється валютний курс;

5) виникнення валютного контролю за зазначеним Меморандумом;

6) необхідності подання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та                підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 193.1 статті 193 ПКУ визначено ставки податку, які  встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

20 відсотків;

0 відсотків;

7 та 14 відсотків (по операціях, визначених цим пунктом).

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 ПКУ операції, зазначені у статті 185 ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 ПКУ (20 відсотків), яка є основною.

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін та надати покупцю за його вимогою.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема,  повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця та покупця (отримувача) товарів/послуг;  податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питань та інформації, наданої у зверненнях, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

За своєю економічною сутністю операція з безоплатного (як зазначено у зверненні) постачання отримувачу товару, оплата за який здійснюється іншою особою (у тому числі благодійним фондом – нерезидентом), не є операцією з безоплатної передачі, оскільки постачальник фактично отримує оплату за такий товар, але не від отримувача такого товару, а від іншої особи.

Операція з постачання покупцю (отримувачу) такого товару є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, за ставкою, визначеною відповідно до пунктів 193.1 статті 193 та 194.1 статті 194 ПКУ.

Щодо питань 2, 3

На дату зарахування коштів в іноземній валюті від нерезидента на рахунок постачальника в банку як попередньої оплати за товар, що підлягає постачанню отримувачу - комунальному підприємству (перша подія) такий постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти відповідну податкову накладну, яка підлягає  реєстрації в ЄРПН у визначений ПКУ термін.

Така податкова накладна складається на фактичного отримувача товару (незалежно від того, що товар оплачується іншою особою).

Щодо питання 4

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином, розрахунок коригування до податкової накладної складається у разі виникнення підстав, визначених пунктом 192.1 статті 192 ПКУ.

Разом з тим, кожен конкретний випадок щодо складання розрахунків коригування необхідно розглядати з урахуванням обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням договірних умов та аналізом первинних документів і матеріалів, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Щодо питання 5

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

У відповідності до Закону № 2473, на податкові органи покладено проведення перевірок і стягнення у встановленому законом порядку з резидентів нараховану пеню за порушення граничних строків розрахунків (частина п’ята статті 13 Закону № 2473), а також застосування до юридичних осіб (крім уповноважених установ) заходів впливу, адекватно вчиненому порушенню, у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина четверта статті 14 Закону № 2473).

Тобто, основним питанням валютного нагляду в ДПС є організація і проведення документальних перевірок з питань дотримання встановлених НБУ граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, зокрема і на підставі  повідомлень Національного банку України (далі – НБУ) про порушення платниками податків граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

НБУ має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

При цьому відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків розпочинається з дати:

за операціями з експорту товарів - оформлення митної декларації або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару;

за операціями з імпорту товарів – здійснення платежу на користь нерезидента.

Завершення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків здійснюється:

у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар;

у разі імпорту продукції – після здійснення поставки та оформлення митної декларації типу ІМ – 40 «Імпорт», ІМ – 41 «Реімпорт», ІМ – 51 «Переробка на митній території», ІМ – 72 «Безмитна торгівля», ІМ – 75 «Відмова на користь держави», ІМ – 76 «Знищення або руйнування».

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2473, у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5), і становлять 365 календарних днів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи, Правлінням НБУ видана Постанова від  24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі –
Постанова №18), якою також визначено граничні строки під час дії воєнного стану.

При цьому зазначаємо, що пунктом 14² Постанови № 18 встановлено граничні строки розрахунків з 05 квітня 2022 року за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів.

Валютний нагляд здійснюється податковими органами у разі наявності в українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності порушення граничних строків проведення розрахунків, а саме: неотримання валютної виручки за експортовані товари нерезиденту та/або неотримання товарів на суму здійсненої оплати на користь нерезиденту України.

Щодо питання 6

Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2473 визначено, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким було передбачено обов’язкове декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України. Таким чином, враховуючи вищезазначене, валютні цінності та майно, яке перебуває за межами України, не підлягають обов’язковому декларуванню.

Водночас ДПС зазначає про те, що валютне регулювання - це діяльність НБУ та в установлених випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства та до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій відповідно.

НБУ видає нормативно - правові акти з питань, що належать до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Враховуючи зазначене, з питань виникнення валютного нагляду пропонуємо звернутись безпосередньо до НБУ, як до головного органу валютного регулювання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).