Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визнання заборгованості безнадійною та коригування фінансового результату до оподаткування з відображенням у р. 2.2.2 додатку PI до рядка 03 PI Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)повідомляє.
Як зазначено у зверненні, між ТОВ (далі – орендодавець) та ТОВ «А» (далі – орендар) було укладено договір оренди вагонів, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду вагони. Дана господарська операція підтверджується актами приймання-передачі вагонів, актами наданих послуг, актами звіряння та іншими первинними документами.
ТОВ здійснило організацію технічного обслуговування вагону ТОВ «А»,відчепленого робітниками вагонного депо.
ТОВ «А» гарантувало здійснити оплату по факту виконання робіт, але оплата не була здійснена.
ТОВ звернулося до суду з вимогою повернути кошти. Згідно рішення Господарського суду «» було винесено рішення про стягнення на користь ТОВ суми основного боргу та судовий збір.
ТОВ у 2021 році було нараховано резерв сумнівних боргів у сумі заборгованості з відображенням у р. 2.1.2 додатку PI до рядка 03 PI Декларації.
Постановою приватного виконавця від «» відкрито Господарським судом виконавче провадження у справі про примусове виконання рішення суду.
Як зазначає платник, на сьогоднішній день заборгованість з боржника не стягнута.
ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
Чи може ТОВ вважати дебіторську заборгованість безнадійною відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зменшити на неї фінансовий результат до оподаткування (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів) з відображенням у р. 2.2.2 додатку PI до рядка 03 PI Декларації?
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року № 1404–VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).
Пунктами 2 та 6 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону № 1404).
Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону № 1404, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.
До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Отже, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності належить до безнадійної заборгованості.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.
Наказом Міністерства фінансів України № 400 від 03.04.2018 видано Узагальнюючу податкову консультацію щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в якій зазначено, що п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з п.п. «а»п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності зобов'язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній п.п. «а»п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Отже, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому слід врахувати,що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)» було подовжено термін позовної давності, який діяв до 30.06.2023.
Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-IX) були внесені доповнення до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:
«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Таким чином, під час застосування правил позовної давності (ст. 257 ЦКУ) в тому числі з метою визначення безнадійної заборгованості, слід враховувати положення, передбачені п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ.
Отже, починаючи з 30.03.2020 подовжено строки позовної давності на строк дії воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначаються відповідно до п. 139.2 ст. 139 Кодексу.
Так, згідно з вимогамип.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
При цьому, відповідно до вимогп.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.
Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |