Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2023 р. № 2918/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо віднесення до складу витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відшкодування ПДВ, нарахування амортизації по операціях з передачі транспортного засобу при реорганізації шляхом виділу, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ внаслідок виділення згідно з розподільчим балансом частини майна та статутного капіталу створило інше ТОВ «А».

Розподільчий баланс ТОВ був складений станом на 01.04.2023. Згідно балансу ТОВ передало новоствореному ТОВ «А»: частину статутного капіталу; будівлю інженерного корпусу; товари; транспортний засіб.

Будівля інженерного корпусу була передана новоствореному підприємству актом приймання-передачі нерухомого майна 27.06.2023, транспортний засіб – 11.07.2023.

За II квартал 2023 року ТОВ нарахувало і сплатило за передану будівлю податок на нерухоме майно.

Будівля охороняється і підприємство у II кварталі 2023 року заплатило за послуги охорони Управлінню поліції охорони у «» області.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

        1. чи має право ТОВ віднести на витрати сплачений за II квартал 2023 року податок на нерухоме майно та відшкодувати ПДВ за послуги охорони (включити у податковий кредит)?

2. чи може підприємство нарахувати амортизацію за переданий транспортний засіб (автомобіль) за II квартал 2023 року і віднести її на витрати?

Щодо питання 1

Відповідно до частини першої та другої ст. 109 Цивільного кодексу України  виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Згідно з п.п. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 Кодексу під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, а саме, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Таким чином, унаслідок виділення створюється новий платник податку, а той, із якого відбувся виділ, продовжує функціонувати.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996-XIV).

Отже формування витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки при проведенні реорганізації здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за такими операціями.

Отже, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку за такими операціями у товариства, що реорганізується, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до
п. 188.1 ст. 188 Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 ст. 201 Кодексу  при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Отже, податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Отримання суб’єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат, зокрема, зі сплати послуг з охорони будівлі не є окремим об’єктом оподаткування ПДВ. В той же час такі кошти розглядаються як оплата вартості поставлених чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, послуг.

Отже, грошові кошти, отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати послуг з охорони будівлі за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених послуг, включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем, при їх отриманні він зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (якщо отримання коштів є першою подією). Операції з постачання таких послуг є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються за ставкою податку у розмірі 20 відсотків.

Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198 Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Кодексу підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у платника податку – покупця товарів/послуг є податкова накладна, складена з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрована в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг на дату «першої події», визначену відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу, виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Щодо питання 2

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів у податковому обліку при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума залишкової вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу, вважається залишковою вартістю таких засобів і активів для цілей оподаткування податком на прибуток.

Отже, податковій амортизації згідно з положеннями п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу у підприємства, яке виділилось, підлягає залишкова вартість переданих йому по розподільчому балансу основних засобів, визначена згідно з вимогами п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за умови їх використання в господарській діяльності.

Отже, питання нарахування ТОВ амортизації на вартість переданого транспортного засобу  та віднесення її до складу витрат згідно з правилами бухгалтерського обліку належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.