Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2023 р. № 2919/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидента від здійснення операцій з надання хмарних послуг та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство повідомило, щоввозить на митну територію України товари, а саме: абонентські оптичні термінали, мережеві адаптери та модеми, інжектори та сплітериРоЕ, дротові та бездротові принт-сервери, мобільні бездротові маршрутизатори, комутатори, бездротові мережеві адаптери, підсилювачі бездротового сигналу. Товари реалізуються через дистриб’юторів-юридичних осіб. Кінцевими споживачами є юридичні і фізичні особи – резиденти України.

При цьому, кінцеві споживачі для користування окремими товарами придбавають хмарні послуги. Товариство не є постачальником хмарних послуг. Хмарні послуги кінцевим споживачам постачає партнер Товариства, якийне є резидентом України.

У зв’язку із зазначеним, у Товариства виникли наступні питання:

1. Чи підлягає дохід Компанії оподаткуванню в Україні? Якщо так, то якими податками, за якими ставками, на яких умовах?

2. Якщо потрібна реєстрація Компанії в якості платника податків в Україні, в якому порядку вона відбувається?

3. Яка подається звітність у разі необхідності декларування?

Як зазначено у зверненні, Товариство  не є постачальником хмарних послуг кінцевим споживачам. Такі послуги надаєКомпанія – партнер Товариства. У зв’язку із зазначеним,  будь-які детальні висновки щодо оподаткування Компанії можливо зробити враховуючидоговірні умовипостачання хмарних послуг на територію України, кваліфікації таких операційвідповідно до суті, обставин і характеру їх проведення, а також первинні документи, якими вони супроводжувались. Зважаючи на відсутність детального опису проведених операцій та/або копій договорів щодо постачання хмарних послуг, надаємо загальну відповідь щодо оподаткування таких послуг на території України.  

Щодо питання 1.

Правові відносини, що виникають при наданні хмарних послуг та особливості їх використання регулює Закон України від 17.02.2022 № 2075-IX «Про хмарні послуги».

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону  № 2075-IX хмарна послуга –  послуга з надання хмарних ресурсів за допомогою технології хмарних обчислень.

Хмара (хмарна інфраструктура) - сукупність динамічнорозподілюваних та налаштовуваних хмарних ресурсів, що можуть бути оперативно надані користувачу хмарних послуг і вивільнені через глобальну та локальні мережі передачі даних.

Хмарні ресурси – будь-які технічні та програмні засоби або інші компоненти інформаційної (автоматизованої) системи, доступ до яких забезпечують технології хмарних обчислень, зокрема процесорний час (обчислювальна потужність), місце у сховищах даних, обчислювальні мережі, бази даних і комп’ютерні програми.

Частиною другою ст. 3 Закону № 2075-IX визначено, що до хмарних послуг належать:

інфраструктура як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технології хмарних обчислень;

платформа як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг доступу до інфраструктури та наборів комп’ютерних програм (операційних систем, системних комп’ютерних програм, програмних засобів для комп’ютерного програмування, програмних засобів управління базами даних) за допомогою технології хмарних обчислень;

програмне забезпечення як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг доступу до прикладних комп’ютерних програм за допомогою технології хмарних обчислень через онлайн-сервіс або комп’ютерні програми-агенти;

безпека як послуга – послуга з кіберзахисту, що надається користувачу хмарних послуг з використанням хмарних ресурсів;

інші послуги, що відповідають визначенню хмарних послуг.

Приватна хмара – хмарна інфраструктура, що підготовлена для використання єдиним користувачем хмарних послуг та контролюється ним (частина третя ст. 3 Закону № 2075-IX).

Відповідно до п.п. 14.1.56^-5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу електронні послуги –  послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях.

До таких послуг, зокрема, згідно з п.п. «д» п.п. 14.1.56^-5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу належать  хмарні послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень.

Отже, хмарним сервісом  є новітній вид мережевих послуг, які дозволяють інформаційними засобами віртуального середовища розширити програмно-технічні ресурси комп'ютерного пристрою користувача.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

До таких доходів нерезидента не включаються доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Водночас, відповідно до абзацу «ґ» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу у разі здійснення резидентом або постійним представництвом нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.5 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, доходи нерезидента з джерелом походження з України у вигляді компенсації вартості наданих таким нерезидентом хмарних послуг,які не мають характер орендних, не є об’єктом оподаткування відповідно до положень п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Якщо резидент здійснює на користь нерезидента платежі за надані хмарні послуги, що містять ознаку орендних, то такий резидент має утримати податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Водночас необхідно враховувати, що згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до п.п. 133.2.2 п.133.2 ст. 133 Кодексу  платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Пунктом 64.5 ст. 64 розділу ІІ Кодексу визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.

Визначення поняття «постійне представництво» в цілях оподаткування наведено у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Так, постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Таким чином, із загального визначенняпоняття «постійне представництво», можна виділити наступні його ознаки, зокрема:наявність місця для здійснення господарської діяльності, сталість такого місця та здійснення частини діяльності підприємства нерезидента в цьому місці.

Згідно з офіційною позицією Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР),таким місцем може бути будь-який простір, що знаходиться в розпорядженні / користуванні нерезидента.

Як зазначено у коментарях до ст. 5 Типової конвенції ООН про уникнення подвійного оподаткування відсутні будь-які вимоги щодо наявності у нерезидента будь-яких прав на приміщення (власність, довгострокова оренда), в якому він здійснює свою діяльність.Досить самого факту постійної доступності такого місця для ведення в ньому діяльності нерезидента.

Абзацом п’ятнадцятим п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 336/22868 від 28.12.2013, звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Тобто, у разі якщо нерезидент буде надавати послуги, у тому числі хмарні, через посередника – резидента, який буде діяти в рамках своєї основної (звичайної) діяльності та на звичайних умовах, то така діяльність не буде підпадати під визначення «постійного представництва» згідно з вимогамип.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. 

У разі якщо посередник –резидент буде надавати послуги, які отримуються виключно або майже виключно від одного нерезидента, то такий резидент –посередник не може вважатися таким, що діє в рамках своєї основної (звичайної) діяльності і на звичайних умовах, та буде визнаватись постійним представництвом такого нерезидента в Україні.

Таким чином, якщо діяльність резидента, який надає посередницькі послуги нерезидентам, підпадає під визначення «постійного представництва» згідно з вимогамип.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то згідно з п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать:

послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж.

Відповідно до п. 186.3¹ст. 186 Кодексу місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг. З метою застосування зазначеного пункту місцезнаходження отримувача електронних послуг визначається:

для отримувача послуг - фізичної особи, яка зареєстрована як суб'єкт господарювання, - за місцем реєстрації такого отримувача як суб'єкта господарювання;

для отримувача послуг - фізичної особи, яка не зареєстрована як суб'єкт господарювання, - за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи - отримувача послуг.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180 і 208 Кодексу.

Згідно з п. 180.2 ст. 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208¹Кодексу.

Відповідно до пунктів 208.2 - 208.5 і 208.5¹ ст.  208 Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 Кодексу.

 При цьому отримувач послуг - платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України  від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за  № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21).

Пунктом 5 розділу І Порядку № 21 визначено, що отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, на митній території України, які відповідно до п. 180.2 ст. 180 Кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники податку на додану вартість, подають розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України (далі - Розрахунок податкових зобов'язань).

Правила заповнення Розрахунку податкових зобов'язань визначено у розділі VII Порядку № 21.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв'язку.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Особливості оподаткування ПДВ операцій нерезидентів з постачання фізичним особам (у тому числі фізичним особам - підприємцям, яких не зареєстровано як платників ПДВ) електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено ст. 208¹Кодексу.

Оподаткуванню ПДВ (об’єктом оподаткуванню ПДВ) підлягають операції, які визначені ст. 185 Кодексу, а не дохід.

У випадку, якщо зазначені у зверненні послуги за своєю фактичною сутністю належать до категорії електронних послуг, визначених у п.п. 14.1.56⁵   п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг здійснюється у наведеному нижче порядку.

Так, якщо такі послуги постачаються нерезидентом резиденту (юридичній особі), то оподаткування ПДВ таких операцій здійснюється за правилами, встановленими ст. 208 Кодексу. Зокрема, резидент (юридична особа) як отримувач таких послуг та податковий агент такого нерезидента, незалежно від того, чи обсяг таких операцій перевищує 1 млн грн, чи ні, зобов’язаний:

визначити податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни, а також задекларувати такі податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ за відповідний звітний період – якщо такий резидент (юридична особа) зареєстрований як платник ПДВ;

визначити податкові зобов’язання з ПДВ, скласти, заповнити та подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов’язань – якщо такий резидент (юридична особа) не зареєстрований як платник ПДВ.

Якщо такі послуги постачаються нерезидентом резиденту (фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, яку не зареєстровано як платника ПДВ), то оподаткування ПДВ таких операцій здійснюється за правилами, встановленими ст. 208¹Кодексу. Зокрема, до дати реєстрації нерезидента як платника ПДВ такі операції не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ. Водночас, якщо обсяг таких операцій за результатами попереднього календарного року сукупно перевищує суму, еквівалентну 1 млн грн., то нерезидент зобов’язаний  подати заяву про реєстрацію як платника ПДВ і, відповідно, зареєструватися як платник ПДВ у порядку, встановленому              п. 208¹.2 ст. 208¹Кодексу. Починаючи з дати реєстрації нерезидента як платника ПДВ такі операції є об’єктом оподаткування ПДВ і у такого нерезидента виникає обов’язок щодо визначення, декларування і сплати податкових зобов’язань з ПДВ та складання і подання в електронній формі відповідної спрощеної податкової декларації.

Водночас зазначаємо, що з питання віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг, у тому числі до категорії електронних послуг, та визначення коду для таких послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП), враховуючи положення листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 11.05.2017 № 3411-08/15258-03, ДПС рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП.

Щодо питання 2.

Частиною десятою ст. 4 Закону України від 15.05.2023 № 755-ІV «По державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» визначено, що представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності підлягають реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Згідно з ст. 5 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності здійснює Міністерство економіки України.

Після реєстрації відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із присвоєнням коду ЄДРПОУ згідно з п. 13 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118.

Пунктом 64.5 ст. 64 Кодексу визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які, зокрема, здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної юридичної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно зі взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента (абзац дванадцятий п. 64.5 ст. 64 Кодексу).

Підстави, перелік документів та процедури взяття на облік в контролюючому органі нерезидента передбачені п. 64.5 ст. 64 Кодексу та розділами ІІІ та V Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).

Для взяття на облік іноземна компанія, організацію подає до контролюючого органу документи згідно з  Порядком № 1588, зокрема заяву за формою № 1-ОП (із зазначенням підстав для взяття на облік). Водночас до такої заяви додаються документи, перелік яких визначений п. 64.5 ст. 64 Кодексу та п. 4.4 розділу ІVПорядку № 1588.

Відповідно до п. 208¹.2 ст. 208¹Кодексу реєстрація як платника ПДВ особи-нерезидента, який постачає електронні послуги фізичним особам, місце постачання яких розташовано на митній території України, здійснюється на підставі заяви про реєстрацію як платника податку такої особи-нерезидента.

Особа-нерезидент зобов'язана подати заяву про реєстрацію як платника податку, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума в