Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2023 р. № 2951/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку застосування відповідних положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та українсько-італійського договору про уникнення подвійного оподаткування при оподаткуванні доходів компанії – резидента Італії, та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, для надання послуг замовникам на території України заявник укладає договори з іноземними компаніями (резидентами Італійської Республіки) про надання обладнання в оренду та надання геофізичних, ремонтних, інженерних та консультаційних послуг у сфері видобутку нафти та газу.

За умовами цих договорів, іноземні компанії надаватимуть у строкове платне використання обладнання на території України та, відповідно, тримуватимуть дохід у вигляді орендної плати, а також надаватимуть геофізичні, ремонтні, інженерні та консультаційні послуги у сфері видобутку нафти та газу власним персоналом та отримуватимуть доходи від надання таких послуг з джерелом їх походження з України.

Заявник запитує:

1. Чи має товариство утримувати та сплачувати податок з доходів, отриманих резидентом Італії, з джерелом їх походження з України за ставкою 15 % відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу при виплаті нерезиденту коштів за договорами оренди обладнання?

2. Чи вважатиметься дохід, отриманий резидентом Італії з джерелом його походження з України за договорами оренди обладнання прибутком від підприємницької діяльності (п. 1 ст. 7 Конвенції), який оподатковується в Італії?

3. Чи має право товариство утримувати та сплачувати податок з доходів, отриманих резидентом Італії, з джерелом їх походження з України за ставкою 15 % відповідно до п. 141.4 ст.141 Кодексу при виплаті нерезиденту коштів за договорами з надання геофізичних, ремонтних, інженерних та консультаційних послуг резиденту України?

4. Чи вважається дохід, отриманий резидентом Італії, з джерелом його походження з України за договорами з надання геофізичних, ремонтних, інженерних та консультаційних послуг резиденту України, прибутком від підприємницької діяльності (п. 1 ст. 7 Конвенції), який оподатковується в Італії?

 

Щодо питань 1, 3

 

Підпунктом 133.2.2. п. 133.2 ст. 133 Кодексу встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Доходом з джерелом їх походження з України відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.

Відповідно до вимог абзацу першого п. 64.5 ст. 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації) зобов’язані стати на облік у контролюючих органах якщо вони:

здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва;

придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні;

відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.

Однак, у запиті не розкриваються деталі інформації щодо наявності у нерезидента представників, офісів в Україні, місця підписання контракту, а також місцезнаходження техніки, що надається в оренду.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Абзацом п’ятнадцятим п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 Кодексу.

Зауважимо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Порядок та особливості оподаткування податком на прибуток доходів із джерелом їх походження з України, які отримуються юридичними особами- нерезидентами, визначено відповідними положеннями Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів регулюються п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу, встановлений п.п. 141.4.1п. 141.4 ст. 141 Кодексу

Так, до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню згідно з вимогами п. 141.4 ст. 141 Кодексу, відносяться доходи від інжинірингу, а також лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (підпункти «г» та «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

 

Щодо питань 2, 4

 

Згідно з ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, ратифікована Законом України № 502-XIV від 17.03.1999, яка є чинною в українсько-італійських податкових відносинах з 25.02.2003 (далі – Конвенція), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюється на існуючі в Договірних Державах (Україні та Італії) податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) для цілей Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію та будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання; терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної  Держави, та підприємство,  що керується резидентом другої Договірної Держави.

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, буде мати те значення, якщо з контексту не випливає інше, яке він має згідно з законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Статтею 4 (Резидент) Конвенції визначено критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються її положення.

Відповідно до п. 1 ст. 7 (Прибуток від підприємницької діяльності) Конвенції «прибуток підприємства Договірної  Держави  оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність таким чином, то прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка  стосується цього  постійного представництва.

«Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті» (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, зазначено у ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції, відповідно до п. 1 якої для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означаєпостійне місце підприємницької діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Конвенцією не надається визначення поняття «підприємницька діяльність, зазначене у ст. 7 Конвенції. Однак, відповідно до п. 2 ст. 3Конвенції це поняття з метою застосування Конвенції при виплаті доходів із джерелом їх походження з України має те значення, яке надається йому податковим законодавством України, тобто Кодексом, і стосується податку на прибуток.

Таким чином, у загальному порядку згідно зі ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Італії, яке не здійснює підприємницької діяльності в Україні через розташоване в ній постійне представництво, підлягає оподаткуванню лише в Італії і, відповідно, звільняється від оподаткування в Україні.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення або скасування воєнного стану на території України, до 01.08.2023 зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).