Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2023 р. № 2944/ІПК/04-36-04-02-15

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування плати за землю, з урахуванням особливостей підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення"Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, яка надана попередньому власнику нерухомого майна в постійне користування на підставі Державного акту на землю.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.З якого моменту у нього виникає обов’язок нараховувати та сплачувати земельний податок.

2.Чи є у нього обов’язок відшкодовувати земельний податок попередньому землекористувачу  до моменту припинення права постійного користування земельною ділянкою.

3.На якій підставі отримати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на які розташовано придбане нерухоме майно.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у юридичних осіб виникають обов’язки щодо сплати земельного податку.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.1 ст. 287 ПКУ, ст. 120 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ)).

У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Кодексу (п.п. 13 ст.120 ЗКУ).

Оскільки інші питання не стосуються роз’яснення податкового законодавства , відповідь надана лише по першому питанню.

Питання цивільно-правових відносин щодо відшкодування плати за землю, регулюються нормами цивільного законодавства та не належать до компетенції контролюючих органів.

Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).