Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2017 р. № 317/ІПК/05-99-12-04-16

Головне управління ДФС у Донецькій області розглянуло лист Товариства щодо сплати орендної плати за землю та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що уклало Договір із Донецькою обласною державною адміністрацією щодо надання водних об’єктів загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди. Згідно цього договору Товариство прийняло в платне довгострокове тимчасове користування водосховище, площею водного дзеркала 296,0 га, ємністю 18,83 млн.мЗ для риборозведення терміном на 10 років. За використання водоймища договором встановлена відповідна орендна плата за водне дзеркало, щодо використання землі водного фонду орендна плата цим договором не передбачена. Також відсутній окремий договір землі водного фонду. Договір оренди підприємством не надано.

Товариство запитує про необхідність сплати за землі водного фонду плати за землю.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України від 06 червня 1995 №213/95-ВР зі змінами та доповненнями, водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Типовим договором оренди водних об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року № 420 (далі - Типовий договір) визначено, що об'єкт оренди - вода (водний простір) водного об'єкта та земельна ділянка під водним об'єктом (пункт 2 Типового договору).

Пунктом 5 та пунктом 10 Типового договору передбачено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку - з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, що визначаються Держземагентством за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель", що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди водного об'єкта чи продовження його дії.

Також зазначаємо, що невід'ємними частинами договору оренди водних об'єктів є акт приймання-передачі об'єкта оренди та проект відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗКУ, Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року N 161- XIV (далі -Закон N 161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди. Законом, який регулює оподаткування землі є Кодекс.

Згідно зі статтею 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗКУ, або за результатами аукціону (стаття 16 Закону №161).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (стаття 288 Кодексу).

На підставі зазначеного вище, у Товариства обов’язок щодо орендної плати виникає з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Водночас звертаємо увагу, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право їх оренди, є порушенням норм земельного законодавства (статті 125 та 211 ЗКУ).

Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам місцевого самоврядування (стаття 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Існує практика реалізації органами місцевого самоврядування своїх повноважень шляхом вирішення спорів щодо забезпечення дотримання принципу платності за використання земельних ділянок суб’єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку.