Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.09.2023 р. № 3040/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, метою діяльності комунального підприємства є обслуговування об’єктів зовнішнього благоустрою міста та здійснення господарської діяльності. Для виконання міських цільових програм комунальне підприємство отримує з місцевого бюджету фінансування (на безповоротній основі) за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (далі - КЕКВ 2610) на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України. За рахунок бюджетних коштів комунальне підприємство покриває прямі витрати на благоустрій міста (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів та інші видатки).

Враховуючи вищевикладене, комунальне підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи визнається зазначене цільове фінансування за КЕКВ 2610, отримане виконавцем міських цільових програм (благоустрою чи інших), як оплата за виконані роботи/послуги з обслуговування об’єктів зовнішнього благоустрою?;

2) чи включаються отримані бюджетні кошти до бази оподаткування ПДВ?;

3) чи оподатковуються податком на прибуток підприємств операцій з отримання бюджетних коштів для виконання міських цільових програм?;

4) чи застосовуються норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ до операцій з отримання бюджетних коштів?;

5) у разі якщо бюджетні кошти вважаються оплатою виконаних робіт у межах міських цільових програм, то за рахунок яких джерел проводяться розрахунки по сплаті ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ ПДВ становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлені ПКУ терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункти 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Щодо питань 1, 2, 5

Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, а не отримання коштів (як з бюджету, так і з інших джерел). При цьому виникнення об’єкта оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ не залежить від напрямку використання коштів одержувачем (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів та інші видатки) та від статусу таких коштів (бюджетні чи небюджетні).

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Тобто, платник, який є безпосереднім постачальником товарів/послуг, операції з постачання яких відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ, за операціями з постачання таких товарів/послуг покупцю/отримувачу, незалежно від способу та механізму оплати таких поставлених товарів/послуг та від напрямів подальшого використання вказаних вище коштів (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів та інші видатки) зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні у встановлені ПКУ терміни.

Водночас дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями визначається в залежності від того, за рахунок яких коштів буде здійснено оплату вартості таких послуг.

Якщо така оплата вартості послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів, то датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ буде дата перерахування замовником таких коштів на банківський рахунок платника.

Якщо така оплата вартості послуг (робіт) здійснюється за рахунок інших джерел або такі послуги постачаються безоплатно, то датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ (правило «першої події»).

Отже, якщо платник, який є безпосереднім постачальником товарів/послуг, операції з постачання яких відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ, отримує в рахунок оплати вартості поставлених ним послуг кошти, які є бюджетними (отримані за КЕКВ 2610 тощо), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, оскільки операції платника з виконання таких послуг є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються ПДВ, а податкові зобов’язання з ПДВ виникають відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату отримання таких коштів.

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні комунальних послуг та електричної енергії за рахунок бюджетних коштів, відносяться до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН постачальниками таких послуг.

Проте факт здійснення господарської операції (у тому числі з постачання послуг) повинен бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено законодавством, а перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати такі первинні документи, визначено частиною другою статті 9 Закону № 996.

При цьому платник податку самостійно визначає як вартість послуг, що ним надаються, так і складові такої вартості.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Отже, питання бухгалтерського обліку операцій з отримання бюджетного фінансування у вигляді субсидій та поточних трансфертів у межах виконання бюджетних цільових програм належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

При цьому ПКУ не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями з отримання бюджетного фінансування у вигляді субсидій та поточних трансфертів в межах виконання бюджетних цільових програм.

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Щодо питання 4

До операцій з отримання бюджетного фінансування норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не застосовуються незалежно від того, на які цілі буде спрямоване таке бюджетне фінансування.

Норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ стосуються операцій з виплат у грошовій формі, зокрема заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), субсидій, дотацій за рахунок бюджетів та, відповідно, не можуть застосовуватися до будь-яких інших операцій (у тому числі операцій із отримання грошових коштів у вигляді бюджетного фінансування).

Тобто, операція з виплат у грошовій формі, зокрема заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), субсидій, дотацій за рахунок бюджетів не буде об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ у суб’єкта, який здійснює їх виплату, а не у особи, яка отримує такі кошти

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).