Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2023 р. № 2989/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянулазвернення фізичної особи – підприємця щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенціїповідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та буде здійснюватидіяльність за кодом КВЕД 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.». Основним документом, який буде визначати правовідношення між фізичною особою – підприємцем та клієнтами буде договір комісії, в якому платник збирається виконувати функції комісіонера, а мої клієнти – комітентів.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи можеплатник у статусі фізичної особи – підприємця третьої групи, працюючи за спрощеною системою оподаткування, використовувати відкритий договір комісії (договір публічної оферти)?

2. Якщо фізична особа– підприємець буде здійснювати фінансові операції в гривні та на території України, чи може контролюючий орган  у разі використання платником відкритого договору комісії (договір публічної оферти) приймати для звітності такі первинні фінансові документи, як рахунок фактуру або/та інвойс?Якщо так, то які саме істотні дані повинен містити такий фінансовий документ?

3. У разі, якщо фізична особа– підприємець не буде у своїй діяльності використовувати відкритий договір комісії, чи можливо істотні умови цьогодоговору включити до рахунку фактури або/та інвойсу? Чи має фізична особа– підприємець право в такому випадку називати ці первинні документи рахунок фактура з офертою та інвойс оферта?

4. Чи може фізична особа– підприємець зберігати такі первинні фінансові документи як рахунок фактура або/та інвойс тільки в електронному вигляді, завіряючи їх своїм особистим електронним підписом? Чи достатньо буде такої форми обліку для контролюючого органу у разі перевірки?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При цьому відповідно до ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) i прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Така пропозиція (оферта) має містити істотні умови договору i виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття
(ст. 641 ЦКУ).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до зазначених у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувизначеноглавою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємецьможесамостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщотака особа відповідаєвимогам, встановленимглавою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструєтьсяплатникомєдиногоподатку в порядку, визначеномуцією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексудоходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьомуу разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначено види діяльності, за умови здійснення яких фізичні особи – підприємціне можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, зокрема фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу.

Згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 та п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву, у якій зазначаються, зокрема обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – КВЕД ДК 009:2010), фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи – підприємця за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджено наказом від 23.12.2011 № 396 Державного комітету статистики України, з урахуванням якого та згідно з КВЕД ДК 009:2010 клас 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.» включає надання інших інформаційних послуг, не віднесених до інших угруповань:

наданняінформаційнихпослуг по телефону з використанням комп’ютерноїтехнології;

наданняпослуг з пошукуінформації за винагородуабонаоснові контракту;

наданняпослуг з добору новин і матеріалівізпреси (медійниймоніторинг) тощо.

Цейклас не включає:

діяльністьтелефоннихцентрів, див. 82.20.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право надавати інформаційні послуги на підставі договору комісії на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання усіх вимог, визначених пп. 291.4 – 291.5 ст. 291 Кодексу.

Слід зауважити, що для встановлення до якого виду відноситься обрана Вами господарська діяльність, доцільно звернутись до Державної служби статистики України.

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облікдоходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, визначені цією статтею, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Таким чином, з питання визначення первинних документів при здійсненні фінансових операцій, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи на підставі відкритого договору комісії, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.