Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2023 р. № 2993/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати податків, ведення обліку і можливості перебування на спрощеній системі оподаткування особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну діяльність, а саме адвокат та арбітражний керуючий (КВЕД 69.1 та 70.22). Також платник зазначила, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування і сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. З січня 2023 року перейшла на спрощену систему оподаткування третьої групи (КВЕД 69.1 та 68.2).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. У січні 2022 року платник сплатила мінімальний єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) при цьому у платника був збиток у вказаному періоді,алеплатник прийняла рішення сплачувати єдиний внесок. Також фізичною особою – підприємцем подано річну декларацію про майновий стан і доходи(далі – Декларація) без додатка ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1) і цей платіж так і висить у дебеті.

Чи можна вказаний платіж без внесення зміндо раніше поданої Деклараціїрахувати його як сплата за січень 2022 року або потрібно подавати нову декларацію за 2022 рік з додатком ЄСВ 1 та відобразити один місяць?

2. Чи може платник податків, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність вести єдиний податковий облік ісплачувати податки, а саме як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10)?

3. У платника наявна у власності квартира, яку планує здавати в оренду фізичній особі.

Чи повинен платник податків сплачувати єдиний податок у розмірі 5 відс. від отриманого доходу та єдиний внесок?

4. Платнику податківу березні 2023 року надійшли кошти від Червоного Хреста в розмірі 930 гривень.

Чи потрібно їх відображати у річній Декларації та сплачувати податки?

Щодо першого питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а згідно з пунктом 5 – особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Крім того, для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом.

Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143)(далі – Інструкція), у складі якої формується Додаток ЄСВ 1.

При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Згідно з п.п. 2 п. 6 розділу IV Інструкції, у разі якщо після граничного терміну подання (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 розділу II Кодексу) платник єдиного внеску самостійно виявляє помилки, в тому числі, що стосуються реквізитів, у раніше поданому ним розрахунку, він зазначає тип декларації «Уточнююча», звітний період, що потребує уточнення, та зазначає показники у розрізі місяців, по яких здійснюється розрахунок сум єдиного внеску.

При цьому обов'язково заповнюються всі рядки та колонки табличної частини за період, визначений у графі 8 «Тип платника та період перебування, місяць» заголовної частини Додатка ЄСВ 1.

Враховуючи зазначене, платник єдиного внеску, яка подала Декларацію за минулий звітний період з позначкою «Звітна», без Додатка ЄСВ 1, при цьому єдиний внесок був нарахований та сплачений, повинна подати Декларацію та Додаток ЄСВ 1 до неї із зазначенням типу «Уточнююча», заповнюючи в Декларації повторно всі показники, зазначені у Декларації, яка уточнюється.

Щодо другого питання

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУПБ) арбітражний керуючий – це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Частиною четвертою ст. 10 КУПБ встановлено, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

При цьому фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки
з бюджетом.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 Кодексу доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV Кодексу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до п. 178.6 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 178.6 ст. 178 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Таким чином, за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

– декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859,із змінами, з додатком Ф2, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним);

– декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578,із змінами, для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (3 група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності, ведеться за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, облік доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування ведеться у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Разом з тим з питання правомірності реєстрації фізичної особи, яка є арбітражним керуючим, фізичною особою – підприємцем доцільно звернутися до Міністерства юстиції України.

Щодо третього питання

Право приватної власності закріплено Конституцією України та Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), згідно з якими суб’єктами права власності є фізичні особи та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до положень ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановленау розмірі 5 відс. доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 Кодексу).

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено перелік суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Так, п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 295 Кодексу визначено, що фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Разом з цим згідно з п. 298.3 ст. 298 Кодексуу заяві для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування зазначаються, зокрема, обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, із змінами, діяльність, пов'язана із наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна відноситься до групи 68.20.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, має право здійснювати діяльність відповідно до КВЕДу 68.20 та сплачувати єдиний податок у розмірі 5 відс., за умови дотримання усіх вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Стосовно сплати єдиного внеску слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік як фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності, одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Враховуючи те, що вид діяльності «Здавання власного або орендованого нерухомого майна в оренду» є відмінним від діяльності, яку Ви здійснюєте у статусі особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську та  арбітражного керуючого), то положення частини п'ятої ст. 4 Закону № 2464 на Вас не поширюються, а отже сплата єдиного внеску здійснюється окремо фізичною особою – підприємцем та особою, яка провадить незалежну професійну діяльність у загальному порядку.

Щодо четвертого питання

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Разом з тим перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, визначено ст. 165 Кодексу, зокрема, сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням п. 170.7 ст. 170 КодексуТовариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до Закону України від 28 листопада 2002 року № 330-ІV «Про Товариство Червоного Хреста України» (п.п. «б» п.п. 165.1.4 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, порядок оподаткування благодійної допомоги регламентується п. 170.7 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. «в» п.п. 170.7.2 якого визначено, що не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав внаслідок збройної агресії Російської Федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді благодійної допомоги, яка виплачується з урахуванням вимог п.п. «в» п.п. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

При цьому звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.