Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2023 р. № 3068/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба Україниза результатами розглядузвернення фізичної особи-підприємця(далі – Підприємець) від, надісланого листом ГУ ДПС у області від
№ (вх. ДПС №від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс), повідомляє таке.

У своєму зверненні Підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІ групи) та здійснює діяльність у сфері торгівлі з використанням послуг посередників.Відправка замовлення з оплатою вартості товару (післяплата за товар) здійснюється черезТОВ «Особа 1». Покупець оплачує повну вартість замовленого товару,при отриманні його фізично у відділенніТОВ«Особа 1»або його поштоматі самообслуговування (з оплатою через мобільний додаток цього ж Товариства). В підтвердження факту оплати, Покупець отримує розрахунковий документ від ТОВ «Особа 2».В подальшому, продавець отримує кошти за товар на свій поточний рахунок від ТОВ «Особа 2» (в контексті звернення).

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері розрахунків за товари (послуги)Підприємецьпросить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) в межах вищенаведеної схеми.

Перед наданням відповідей на поставлене податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що його запит хоч і відповідає вимогам статті 52Кодексу, водночас, оформлений суто формально для отримання індивідуальної податкової консультації та не розкриває суті здійснюваних Підприємцем операцій з продажу товарів, розрахунків з покупцями, взаємодії з контрагентами, задіяними у здійсненні таких операцій, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахункових операцій.

Також, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Такий підхід Підприємця до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань.

Водночас, з урахуванням того, що запит відповідає формальним вимогам статті 52 Кодексу консультація надається із загальних норм законодавства.

З метою надання відповіді на поставлене питання слід зазначити, щоправові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом Українивід 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснені за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати за товари (роботи, послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто, для продавця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО/ПРРО не має значення який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення лише спосіб, який запропоновано продавцемпокупцю.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) передбачено, що момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом № 675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

З урахуванням наведених вище норм законодавства, а також відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті ТОВ «Особа 1», вбачається, що ТОВ «Особа 1» є експедитором.

Також, відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «Особа 2», ТОВ «Особа 2» не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між Платником та Отримувачем.

Переказ коштів під час здійснення платіжних операцій є окремими господарськими операціями, які не мають жодного відношення до договорів купівлі-продажу, укладених з покупцями, та проводяться на підставі окремих договорів.

Таким чином, із технічної точки зору, між продавцем товарів, покупцями цих товарів, ТОВ «Особа 1» та ТОВ «Особа 2» відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній у зверненні ситуації, між продавцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між продавцемта ТОВ «Особа 1» – надання послуг з організації перевезень відправлень покупцям; між продавцемта ТОВ «Особа 2» – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Оскільки, відповідно до наведених вище умов договорів, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару,саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує права власності на товари покупцю.

Тобто, додана до запиту копія «Фіскального чеку “Переказ коштів “Безготівковий”, всупереч висновку Підприємця, не підтверджує факт оплати вартості товару (в контексті звернення), а лише свідчить про виконання платіжної операції, що, як вже зазначалося, не має відношення до договорів купівлі-продажу, укладених з покупцями.

Також, звертаємо увагу, що в описаній у зверненні господарській операцій між продавцем та покупцем вбачається розрив такої операції, в частині оплати покупцем та отриманні таких коштів продавцем, зокрема, не наведені обставини, за яких ТОВ «Особа 1» передає кошти ТОВ «Особа 2», для подальшого переказу на його рахунок продавця.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Оскільки, продаж товарів в кредит передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках продавець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому форми оплати «КРЕДИТ», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Видавати або надсилати окремий чек надавачам платіжних послуг, які переказують кошти не потрібно.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.