Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2023 р. № 3143/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товаристващодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства стосовно реєстрації акцизного складу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що основними видами його діяльності за КВЕД-2010 є 46.12 – діяльність посередників у торгівлі пальним, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; а також 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарам; 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.30 роздрібна тогівля пальним; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду). Враховуючи види діяльності в рамках провадження звичайної господарської діяльності Товариство має необхідність зберігати пальне виключно для потреб власного споживання.

Товариство зазначає, що як суб’єкт господарювання,який здійснює діяльність з оптової торгівлі пальним, отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі від 30.09.2022, та ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 30.05.2023 у ємностях загальним об’ємом 162000 літрів.

Товариство зазначає, що для здійснення оптової торгівлі пальним використовує виключно власний рухомий склад, а саме паливозаправники в кількості 8 штук, які є пересувними акцизними складами.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи зобов’язано Товариство реєструвати ємності для зберігання пального, яке використовується виключно для потреб власного споживання як акцизний склад (згідно статті 14 Кодексу)?
2. Чи розповсюджуються вимоги п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу на місця зберігання пального яке використовується виключно для потреб власного споживання?

До зазначених запитань.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Згідно зп.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема,приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом,зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання –платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

Тобто, визначені п.п. б та п.п. в п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу критерії,згідно з якими приміщення або територія не є акцизним складом, застосовуються тільки до суб’єктів господарювання, які не здійснюють реалізацію пального іншим особам.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення),  змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання,

реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, приміщення або територія, на якій суб’єкт господарювання (що здійснює операції з реалізації пального з акцизного складу пересувного іншим особам) зберігає пальне виключно для потреб власного споживання, є акцизним складом незалежно від місткості ємностей для навантаження – розвантаження пального та обсягу отриманого пального протягом календарного року.

Згідно з п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов'язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Додатково з цим інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових та господарських взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.