Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2023 р. № 3148/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України у зв’язку із надходженням звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПК України), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство здійснює діяльність з продажу товарів через мережу Інтернет.

Оплату за товар Товариство планує отримувати на свій поточний рахунокза допомогою фінансових послуги ОСОБА_1, попередньо уклавши із ним договір. Публічна форма цього договору розміщена на офіційному сайті
ОСОБА_1.

Також, Товариство повідомило, що ОСОБА_1 є фінансовою установою, яка здійснює своюдіяльність на підставі Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг, яка надає право надавати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Доставка товаруздійснюватиметься експедитором ОСОБА_2, на умовах договору про надання послуг зорганізації перевезень відправлень.
Видача фіскального чеку буде відбуватися службою доставкина підставі договору, відповідно до якого товар передається такій службі для доставки покупцю, і утакому випадку РРО/ПРРО застосовується службою доставки безпосередньо при передачі товарупокупцю у своєму відділенні, як


підтвердження права власності на товар, який був ним замовлений,в межах купівлі-продажу товару.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Товариство звернулось із запитанням щодо необхідності застосовування нимреєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій(далі – РРО/ПРРО) у описаній ситуації при надсиланні товарів клієнтам черезекспедитора
ОСОБА_2 на умовах післяплати іприйманні від покупців оплати за продані товаричерез небанківського надавача фінансових послуг
ОСОБА_1.

З метою надання відповіді на питання слід зазначити, відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який додано до звернення та розміщеного на сайті ОСОБА_2, ОСОБА_2 є експедитором, який особисто не доставляє товари, а лише організовує процес перевезення.

Також, зі змісту договору, та наявної в ДПС інформації, ОСОБА_2 не приймає оплату за товари, та не видає фіскальних чеків, а тому наведене у зверненні твердження «Видача фіскального чеку буде відбуватися службою доставки на підставі договору» не відповідає дійсності, наведеним обставинам у зверненні та доданих до нього документів.

Поряд із цим, відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті ОСОБА_1, ОСОБА_1 не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Товариством.

Звертаємо увагу, що ОСОБА_1 як надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий чек від ОСОБА_1окрім того, що не є підтвердження вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцем його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, із технічної точки зору, між Товариством як продавцем товарів, покупцями цих товарів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Товариством ситуації, між Товариством та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між  Товариством та
ОСОБА_2 – надання послуг з організації перевезень відправлень; між  Товариством та ОСОБА_1 – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Оскільки, відповідно до наведених Товариством умов договорів, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише Товариство (продавець), який здійснює продаж товарів, і покупець, як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Товариством способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Оскільки, продаж товарів в кредит передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках продавець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому форми оплати «кредит / відстроченням / розстроченням платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Поряд із цим слід зазначити, що оскільки наведені у зверненні фактичні обставини та додані до звернення документи містять суперечності, то надати більш детальні консультацію не видається за можливе.

З метою уникнення негативних наслідків та чіткого (однозначного) визначення кола обов’язків, звертаємо увагу Товариства на необхідності ретельного вивчення саме умов укладених ним договорів, що регламентують його взаємовідносини із фінансовими установами та сервісами доставки товарів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.