Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2023 р. № 3149/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПК України), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює діяльність з виконання доручень кінцевих споживачів з придбання товарів (за виключенням підакцизних товарів) в мережах гіпермаркетів, супермаркетів, магазинів біля дому інших суб’єктів господарювання (далі – продавці) та доставки придбаних товарів клієнтам за замовленнями клієнтів, здійсненими через веб-сайт.

Так, відповідно до умов публічної оферти Підприємця щодо укладення договору доручення з клієнтами, яка буде розміщена на веб-сайті, Підприємець зобов’язується надавати клієнтам комплекс послуг, а саме здійснювати збирання та придбання товарів в магазинахта за цінами продавцівід імені та за рахунок клієнтів,доставляти та передавати придбані товари клієнту.

В свою чергу клієнт зобов’язується сплатити Підприємцю винагороду за виконання доручення за тарифами Підприємця, розміщеними на сайті та відшкодувати Підприємцю витрати на виконання доручення, а саме витрати на
 

 

придбання товарів за дорученням довірителя, в розмірі, зазначеному у відповідному фіскальному чеку продавця.

Відповідно до умов публічної оферти, клієнтибудуть здійснювати оплату за послуги та відшкодування витрат на придбання товарів Підприємцемшляхомініціювання переказу коштів онлайн через платіжний сервіс небанківського надавача платіжних послуг після моменту оформлення продавцем фіскального чеку, що підтверджує факт реалізації Товарів в магазинах, та до початку обраного клієнтом вікна (часового проміжку) доставки Підприємцемпридбаних товарів клієнтам.

Враховуючи викладене,Підприємець просить надати консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов’язаний Підприємець у описаній ситуації проводити розрахункові операції з клієнтами через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій(далі – РРО/ПРРО) та видавати розрахункові документи на повну суму проведеної операції.
2. Якщо, як відповідь на перше питання звернення позитивна іПідприємець зобов’язаний видавати розрахунковий документ, то чи має право Підприємець при отриманні оплати за послуги та відшкодування витрат на придбання товарів (за умови що такий Підприємець є платником єдиного податку та не зареєстрований платником ПДВ, а також не здійснює продаж підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), в розрахунковому документі зазначати назву товару та послуги наступним шляхом:

•    Послуга повіреного;

•    Відшкодування витрат на придбання продовольчих та непродовольчих товарів.

3.   Якщо, як відповідь на перше питання позитивна іПідприємець зобов’язаний видавати розрахункові документи Клієнту на повну суму проведеної операції, що складається із суми винагороди за послугу та суми відшкодування витрат на придбання товарів, то чи правильно Підприємець розуміє, що доходом такого Підприємця– платника єдиного податку є виключно сума отриманої винагороди за послугу не дивлячись на те, що у фіскальному звітному чеку буде відображатись весь обсяг розрахункових операцій з урахуванням сум відшкодування витрат повіреного на придбання Товарів?

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків та/або способу оплати обраного покупцем (споживачем), наявності того чи іншого зареєстрованого виду господарської діяльності, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні нормами прямої дії Кодексу та
Закону № 265, якими встановлено загальні правила реєстрації та здійснення розрахункових операцій.

Тобто, для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО/ПРРО не має значення який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення, який запропоновано Підприємцем.

Зокрема, порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265, яким визначено, що у разі здійснення Підприємцемрозрахункових операцій у розумінні
Закону № 265, застосування РРО/ПРРО є обов’язковим, у встановленому цим Законом порядку.

Звертаємо увагу, що загально-доступними договорами про надання послуг з переказу коштів, в повному об’ємі підтверджується відсутність будь-якої участі фінансових установ у відносинах та виконанню ними зобов’язань, в межах договорів купівлі-продажу. Переказ коштів під час здійснення платіжних операцій є окремими господарськими операціями, які не мають жодного відношення до договорів купівлі-продажу, укладених з покупцями, та проводяться на підставі окремих договорів.

Поряд з цим, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Також, звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до тексту звернення не конкретизовано через який (чий) веб-сайт придбаватимуться товари клієнтами, яким чином Підприємець отримує замовлення та хто є власником таких товарів на момент їх передачі клієнту.

У випадку, якщо Підприємець на своєму сайті здійснює перепродаж товарів інших продавців, то такі операції (продаж товару та надання послуг з доставки) мають бути фіскалізовані  у момент отримання коштів і не пізніше  моменту вручення товару клієнту.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що за умови якщо Підприємець не здійснює продаж товарів, то приймання оплати за наданні послуги виключно у спосіб описаний у зверненніне потребує обов’язкового застосовуванняРРО/ПРРО.

 

 

Щодо питання 2

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Звертаємо увагу, що зазначена вище норма Закону № 265 покликана спростити користування касовою технікою для певної категорії платників податків, а тому не містить в собі формалізованих вимог до зазначення найменування товару/послуги у фіскальному чеку.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 2 інформуємо, що Підприємець має право урозрахунковому документі зазначати назву послугиу наведений у звернені спосіб.

Разом з тим, у випадку виникнення сумнівів щодо правильності віднесення певних товарів (послуг) до певних груп рекомендуємо використовувати Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010  (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457) та зазначати товар (послугу), який класифікується за назвою «Групи» замість відображення конкретної позиції.

Щодо питання 3

Відповідно допункту 292.4 статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходомплатника єдиного податку є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.