Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2023 р. № 3150/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення приватного акціонерного товариства «» (далі – Товариство) від   №   (вх. ДПС №  від  , далі – звернення) та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, практична необхідність отримання податкової консультації пов’язана зі складністю застосування Кодексу та полягає у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов’язків, що виникають а також і змінами у законодавстві, зокрема, як наслідок ситуації, викладеної нижче.

Відповідно до змісту звернення, Товариство надає фінансові послуги із страхування фізичним та юридичним особам (далі – споживачі). Для проведення розрахунків за послуги, Товариство встановлює на телефон свого представника додаток ПриватБанку «Термінал», в якому приймаються платежі за системою «Tap-to-Pay», а саме: шляхом прикладання телефону клієнта з електронною платіжною картою або пластикової платіжної карти до телефона представника Товариства із активним додатком.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи має право Товариство не застосовувати РРО/ПРРО, якщо у місці наданні фінансових послуг розрахунки готівкою не здійснюються?

2. Чи відносяться розрахунки через систему «Tap-to-Pay», додатку «Термінал» ПриватБанку до готівкових операцій? Якщо так, то просимо роз’яснити відповідно яких саме норм права це визначено?

3. Чи прирівнюється оплата через POS-термінал Банку (зокрема і через додаток «Термінал» ПриватБанку) клієнтом за допомогою пластикової чи електронної платіжної карти до здійснення розрахунків за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування?

4. Чи прирівнюється оплата через POS-термінал Банку (зокрема і через додаток «Термінал» ПриватБанку) клієнтом за допомогою пластикової чи електронної платіжної карти до здійснення розрахунків за допомогою сервісів переказу коштів?

5. Чи має Товариство, приймаючи оплату за договорами страхування платіжними картками в безготівковій формі за допомогою додатку «Термінал» від ПриватБанку чи аналогічного додатку ОщадБанку чи іншого банку не використовувати РРО, керуючись п. 12 Закону «Про РРО»?

6. Чи має Товариство, приймаючи оплату за договорами страхування платіжними картками в безготівковій формі за допомогою додатку «Термінал» від ПриватБанку чи аналогічного додатку ОщадБанку чи іншого банку не використовувати РРО, керуючись п. 14 Закону «Про РРО»?

З метою надання відповіді на поставлені питання слід зазначити, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року
№ 1591-IX «Про платіжні послуги»:

безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

платіжний пристрій – це технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.

Згідно із пунктом 3 Розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148:

готівка – грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні банкноти та монети, які є платіжними засобами);

готівкові розрахунки/розрахунки готівкою – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі
національного проєкту із розвитку підприємництва та експорту «Дія.Бізнес»:

еквайринг (торговий еквайринг) – це послуга банку, яка дозволяє за допомогою POS-терміналу (або його аналогу) приймати до оплати платіжні картки міжнародних та національних платіжних систем за товари, роботи та послуги;

POS-термінал (платіжний термінал) – це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з карткового рахунку, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації, та здійснення інших операцій.

Як зазначено на сайті АТ КБ «ПриватБанк», процес приймання оплати через смартфон, відбувається так само, як під час роботи зі звичайним POS-терміналом, тільки сума набирається в додатку «Термінал». Далі процес без змін: покупець прикладає картку чи гаджет до смартфона, відбувається обмін даними, надходить відповідь від процесингового центру про успішність транзакції.

Такий же алгоритм приймання платежів через мобільний додаток «ОщадPay» запропоновано АТ «Ощадбанк» на своєму сайті.

Тобто, як вбачається із наведеного, з технічної точки зору, процес проведення розрахунків за наданні послуги з використанням додатків «Термінал» або «ОщадPay» є аналогічний здійсненому з використанням
POS-терміналу, а тому, консультація надається Товариству як такому, що проводить розрахунки за наданні послуги за допомогою POS-терміналу (платіжного терміналу).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою  POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрінгу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Саме тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

За визначенням, наведеним у постанові Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», документ за операцією з використанням платіжних інструментів – це документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжного інструменту, який не має жодного відношення до розрахункового документа у розумінні Закону № 265.

Водночас, відповідно до цього ж Закону, розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим же Законом, зареєстрованим у встановленому порядку РРО/ПРО, чи заповнений вручну.

Проведення розрахунків за допомогою POS-терміналу та платіжних карток (торгового еквайрингу) потребує обов’язкової фіскалізації за загальними правилами відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265.

Таким чином, використання POS-терміналу не звільняє Товариство від обов’язку застосування РРО/ПРРО при здійсненні розрахунків, а документи за операціями з використанням платіжних інструментів не є розрахунковими документами у розумінні Закону № 265, через те, що, зокрема не мають жодного відношення до відносин у сфері послуг, свідчать лише про переказ коштів, не містять інформації про наданні та/або отриманні послуги.

Щодо питання 1 та 5.

Статтею 1 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР
«Про страхування» (далі – Закон № 85) визначено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 8 Закону № 85, страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначено у статті 18 Закону № 85, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 265 РРО/ПРРО, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо – далі місця), водночас, отримання споживачами замовлених страхових послуг відбувається за умови набрання чинності договору страхування та настання певних подій (страхових випадків), тобто у місці, відмінному від місця проведення розрахунків, а також інший час, як результат, дане положення Закону № 265 не може бути застосовано Товариством.

Якщо місце надання послуг та місце проведення розрахунків знаходяться окремо, то РРО/ПРРО не застосовуються у місці надання послуг, проте, Товариство не звільняється від обов’язку проведення розрахунків через РРО/ПРРО за місцем проведення таких розрахунків у розумінні Закону № 265.

Щодо питання 2.

Як вже зазначалося, зокрема, готівка це – банкноти і монети, а готівкові розрахунки/розрахунки готівкою – це платежі готівкою.

Під безготівковою формою слід розуміти узагальнюючу назву операцій не пов’язаних з прийманням готівкових коштів, але не обмежених прийманням карток та/або інших замінників готівки.

Тобто, розрахунки за наданні послуги через POS-термінал («систему Tap-to-Pay, додатку «Термінал» ПриватБанку» – в контексті звернення) не відносяться до готівкових розрахунків, а є безготівковими, разом з цим, як вже повідомлялося вище, підпадають під дію Закону № 265 та потребують обов’язкового застосування РРО/ПРРО на загальних підставах.

Щодо питання 3, 4 та 6.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265.

Поряд з цим, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, відповідно.

Водночас, звертаємо увагу, що в описаних у зверненні господарських операціях між Товариством та споживачем відбуваються розрахунки з використанням банківської платіжної картки, що свідчить про відсутність факту розрахунків за допомогою банківських систем саме дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, оскільки вищевказані операції (розрахунки) здійснюються за допомогою банківської платіжної картки з одночасним застосуванням устаткування, що належить банківський установі, а саме: POS-терміналу Банку, що безумовно передбачає фізичну присутність отримувача послуги в місці розрахунку, що, в свою чергу, свідчить про наявність у Товариства обов’язку використовувати РРО/ПРРО.

Вказаний порядок та процедура оплати по суті нічим не відрізняється від оплати покупцем за товар будь-якого виду, зокрема: продовольчого, промислового характеру та у відповідних закладах, точках продажу (магазини, гіпермаркети, торгівельні центри, АЗС, тощо), в зв’язку з чим, порядок розрахунку за допомогою банківської платіжної картки з одночасним застосуванням POS-терміналу не може вважатись саме дистанційним обслуговуванням та/або сервісом переказу коштів, а є торговим еквайрингом, як зазначено вище, що, в свою чергу, передбачає обов’язкове застосування РРО/ПРРО.

Тобто, Товариством не може бути використана пільга, встановлена пунктом 14 статті 9 Закону № 265, так як, зазначенні у зверненні способи розрахунків є торговим еквайрингом і не відносяться до таких, що проведенні за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, відповідно.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.